Красоти центра Брюселю

Якщо ж вас цікавить, в чому полягає конкретний інтерес титулованого шахіста грати в такому змаганні, то відповісти, насправді, дуже просто. Всі вчасно зареєстровані ММ отримують повний пансіон (проживання в 2-місному номері + триразове харчування) з транспортуванням автобусами “від” і “до” паризького і брюсельського аеропортів (відповідно, під час приїзду і від’їзду зі змагань). Крім того, оскільки готелі, де перебувають запрошені шахісти, розташовані в Дюнкерку, а змагання проводяться в Капельля Гран (20 хвилин автобусом) то кожен день з кожного готелю туди і назад курсував спеціальний автобус. Та навіть якщо запізнився на автобус, теж не біда! Адже кожному запрошеному шахісту видавали абонемент на безкоштовний проїзд в громадському транспорті на час проведення турніру. І це все лише для ММ! А МГ окрім того отримували ще й “стартові” кошти (відповідно до власного рейтингу) і одномісний номер. І взагалі всі ці прекрасні умови поєднувалися з “щільним” призовим фондом, ну й звичайно,  з вишуканою французькою кухнею і значною кількістю прекрасного французького вина, а останнього запрошені шахісти отримували в необмеженій кількості. Та й взагалі, той рівень організації, що стабільно пропонується організаторами, відверто закликає до участі у цьому змаганні.

поправляю старенькій окуляри

Отже, 25-ий турнір взагалі і 5-ий турнір власне для мене. Такий собі подвійний ювілей! Однак, найцікавіше те, що я протягом останніх 3-4 місяців постійно обіцяв собі, що нарешті прийшов час зіграти на індивідуальній європейській першості (що стартував 5 березня в м. Чорногорія). Найцікавіше, що за старою традицією В.О Грабінський (ще перед виникненням моєї “європейської” ідеї десь ще восени спитав, чи слід реєструвати нас в опені. Спочатку я згодився, та потім (уже будучи думками у Будві!) з поваги до організаторів, вирішив відмовитися від участі. Тобто остаточно вибрав не Капелу. І лише в останній момент, коли я відчув, що для поїздки до Будви потрібно дуже багато зусиль у сфері відкриття віз природня лінь підмовиламене (у середині січня!) написати в Капелу. “Друга спроба” скоріше нагадувала прохання про помилування, адже я вже не надіявся на “гросівські” умови. Такі змагання готуються заздалегідь за декілька місяців до початку. Загалом, спочаткумені запропонували ті ж умови, що й звичайним ГМ однак, одномісного номеру я уже не мав! Також місця в чесбусі (автобус, який перевозить запрошених шахістів з аеропортів Парижа і Брюселя до Капель-Ля-Гран і назад після закінчення змагань; до речі, саме слово є витвореним неологізмом внаслідок існування Капели!) були тільки з Парижу. А Грабінський і компанія їхала то з Брюселя і, очевидно, я хотів їхати з ними. Тому я придбав квитки на Брюсель і став “четвертим запасним” в списку брюсельського чесбусу. Та з часом настає декілька відмов і ось я перемістився на дві сходинки ближче до бажаного крісла. Та тут ще й організатори накинули декілька місць “зверху” просторний автобус). Одна проблема самоліквідувалася! Тепер можна було сміливо їхати!

А от наша львівська компанія, плюс севастопольський ГМ Смірнов

Отже, добряче погулявши протягом одного дня в Брюселі, наша команда доїхала до брюсельського аеропорту, звідки мав відправлятися чесбус. Певна
затримка, приблизно дві години в дорозі (між іншим, про те, що ми в’їхали у Францію символізувала табличка, на кшталт тих, що зазвичай символізують в’їзд в певне село у Львівській області) і ми на місці. Ще при виході з автобуса відбувається реєстрація прибулих. Я уже подумки був у своєму двомісному номері і знаходив контакти зі співмешканцем з Киргизії. Та тут Сільвія Темпльор (одна із головних “титанів” турніру!) російською мовою сказала мені, що врешті-решт знайшла для мене одномісний номер! Я був такий радий, що аж спочатку забув свій багаж! Потім була вечеря, приїзд і поселення в Дюнкерку. Всі позашахові пристрасті задоволені! Але завтра перший тур! Лише завтра почнуться змагання, почнеться, власне, сама мета приїзду сюди.

Ще не підозрюючи, що цією партією почнеться перемога в турнірі

Уже день туру – сидимо, обідаємо. В їдальні та в залі аналізу (який розташований біля першої) існує можливість використовувати безпровідний інтернет. Ми вирішили поглянути чи нема вже в інтернеті жеребкування. І це бажання не було дивним, адже в Капелі не все так просто як в інших опенах, в яких можна “поласувати” в першому турі аматором. Так як в турнірі бере участь понад шість сотень людей, то зазвичай жеребкування проводиться в окремих рейтингових групах, найсильніша з яких починається з 2300! Декілька турів фактично існує три турніри в одному, і лише потім відбувається зведення в одне русло. Тому уже в першому турі мені 41-ому рейтингу турніра доводилося грати з пристойним шахістом. От А. Грех (новачок турніру) відкрив інтернет-сторінку і виявив, що жеребкування уже є. Ми помітили прізвище Андрія серед жеребкування і я пояснив йому що французьке слово Blancs незважаючи на схожість з англійським Black має протилежне значення, тобто Blancs перекладається, як “білі”, а “чорні” перекладаються як Noirs. В запалі поліглотних наставлянь, я й не помітив спочатку, що Noirs в партії Андрія мав очолити я! Тимчасом сліпий жереб звів разом В. Чулівську і кримського гросмейстера І.Смірнова. Як правильно зауважив Грех, навіщо було ж їхати стільки кілометрів, щоб зіграти між собою. Та тим не менше саме з партії чорними з Грехом, саме на 41 дошці, як потім виявиться і почнеться мій переможний шлях у цьому турнірі.

З того дня я почав жити у полоні певних відчуттів, які мінялися протягом всього турніру відповідно до зіграних партій та інших супроводжуючих подій. Отже, почнемо.

***

Партія 1. Відчуття “Із грою щось не так”

Грех-Вовк

Хід чорних

У чорних очевидна позиційна перевага. Домінація в центрі, пішакові слабкості в поєднанні з “заблудлим” конем на а3 спричиняють її. Позиція оцінюється в світі шахів словосполученням “мінус плюс в стовпчик” Для  підтвердження такої оцінки слід було піти 16…Qd3 або ж теж непогано було б 16… axb5 17. Nxb5 Re7 Не гірше спрацює і 16…Qe6 Декілька рівноцінних ходів на вибір! Та мені захотілося зберегти цільну пішакову структуру і я пішов 16… a5??на що Андрій відповів не менш “сильним” 17.Nh2?? з примарною ідеєю зловити коня на е4 після f3. А насправді центральні фігури чорних уже значно підвисли і це можна було довести простим ходом 17.Qf4! і на 17…Bh7 18. c4Qd3 19.Re3 з подальшим 20.Rxe4 і технічно виграною позицією. В партії я ж швидко виправив помилку і довів двобій до переможного кінця.Та неприємний осад залишився. Стало прикро, що не побачив такого елементарного виграшу з боку суперника. Це стало тривожним знаком для мене!

***

Партія 2. Відчуття “З грою дійсно щось не так”

В другому турі мені випало грати білими з 64-річним словацьким гросмейстером Яном Плахеткою. Звичайно дехто з вас уже одразу й посміхнувся, звернувши увагу на вік суперника, однак результати суперника в останніх турнірах розвіювали скепсис. В дебюті мені вдалося захопити перевагу, однак через чергову кількість неточностей позиція доволі швидко наблизилась до рівної, та суперник доволі грубо помилився і я зміг виграти пішака, а потім навіть і другого. Партію я все-таки виграв. Однак знову гостра самокритика терзала мене. Я відчував, що десь з більш сильним шахістом ці прогалини легко будуть
використані. А поки готуюся до завтрашнього туру.

***

Партія 3. Відчуття “Мені фартить!”

В Капеллі з року в рік існує одна і та ж традиція-грати третій і четвертий тур змагань в один день. А це завжди непросто. Так мені ще й в третьому турі довелося грати чорними з Александром Графом (ГМ, 2644; уродженець Узбекистану (довгий час був відомий як Александр Ненашев), а нині громадянин Німеччини і один з найкращих її гросмейстерів, відповідно). Очевидно, що випробування було значним. Як і очікувалося, суперник почав партію ходом 1.d4 на що я відповів староіндійським захистом . Однак я очікував класичної системи, а Граф пішов в систему Земіша, що фактично швидко трансформувалася в захист Беноні. Та після кільканадцяти теоретичних ходів мій суперник здивував мене незнайомим планом. Я старався осягнути особливості позиції, та добре мені це не вдалося. Я проводив плани, які загалом популярні в цьому варіанті, та от в даній ситуації вони були недоречними. Одним словом – клас гри сказав своє слово. До 28-ого ходу моя позиція вже диміла в руїнах. Тому я вирішив організувати останню оборону, а чесно кажучи, просто перезахистив кожну фігуру по декілька раз, щоб бува чогось не прогавити. Позиції це звичайно особливо не допомогло, однак на 32-ому ході сталося чудо:

Граф-Вовк

Хід білих

Позиція чорних явно безнадійна. Білі можуть вибрати найрізноманітніші плани. Найпростіше в цій позиції було піти просто 32.Rac1 і виявляється ферзю не так просто кудись відходити. Потім можна було зробити профілактичний хід 33.Kh1 щоб ліквідувати можливість шаху по великій діагоналі. А там уже по ситуації можна додати f6 або Qg6 Від таких “тихих” ходів партія швидко б закінчилася. Та увагу Графа привернула фатальна для нього ідея, а саме можливість ходу 32.Nf6 Та от зразу цей хід робити не хочеться, бо є хід 32…Ne5 33.Nxe5Qc5+34.Kh1dxe5 і позиція хоч і програна, та ще є практичні шанси. Тому в голову німецького гросмейстера приходить злощасна ідея комбінації на тему перевантаження. 32.Rxa5?? Rxa5 33. Nxa5 (нажаль уже немає дороги назад:33.Nf6Nh6! 34.Nxh7Qa7+ 35.Kh1Rxf5!!  -+ з ідеєю 36…Ra1; або й одразу 35…Ra1) На перший погляд комбінація працює, адже ферзь відволікається з 7 горизонталі. Однак це лише ілюзія 33…Qxa5 34. Nf6 Qa7+ От що зівнув мій суперник! Учорних знову працює захисна конструкція. 35.Kh1Ne5 36.Ne4Rxf5! Тепер все закінчено 37.Rc1? по суті віддає ще одну фігуру, однак це вже не має значення 37… Qe3! 0:1

Звісно, феноменальний прорахунок для шахіста рівня Графа. Авжеж я не мав великої насолоди від такої перемоги та зрештою подумав, що зроблені помилки усвідомив все одно, а очки в таблиці “не пахнуть”. Та й “накручувати” себе не потрібно, коли через 3 години знов сідати за дошку.

***

Партія 4. Відчуття “Я спокійний і я ще щось вмію!”

Тренер готується комусь вмазати

Той день став знаменним для мене багато в чому. Зранку було фантастичне везіння в партії з Графом! Однак, як виявиться згодом, це була далеко не найзнаменніша для мене подія того дня . А все почалося з того, що я прийшов до залу аналізу після партії з Графом де за ноутбуком сидів Грабінський. Я ввів його в курс справи, показав йому зроблений прорахунок суперника. Потім до нас підійшли Андрій Грех і Мартин Кравців. Уже наближався час обіду , та тут не очікувано між нами розпочалася суттєва суперечка на предмет “Чи люблять більшість шахових професіоналів самі шахи, чи їх просто цікавить заробіток?” Другу позицію чомусь активно почав захищати я. Можливо я би взагалі не вступив у дискусію в інший день, однак партія з Графом залишила на мені відбиток і тому я був відверто емоційно збудженим. В один момент мені пригадалися всі мої тяжкі психологічні стани, які я часто переживав внаслідок поганих виступів в турнірах і одиничних поразок. І тому казав, що шахи дуже тяжкий хліб і часта наявність поразок породжує нелюбов до них. Грабінського та й Греха ця точка зору сильно роздратувала. За декілька хвилин ми так “втягнулися” в суперечку, що й перестали вибирати слова. Спочатку це була гра з нульовим результатом, тобто спрямована на перемогу над суперником. Однак, коли ми вже перейшли до ресторану, я відчув, що ми вже говоримо з Грабінським однією мовою і мені дуже приємно слухати, що він говорить. І це дійсно спрямовано на покращення мого психологічного стану. Те що я “вилив душу” стало для мене дуже важливим етапом у цьому змаганні. Після обіду я ще зайшов помолитися до місцевої церкви і на тур пришов в стані майже незнаного до цього часу спокою. Я просто відчував це фізично! І от я сідаю за білі фігури а навпроти сідає дніпропетровський гросмейстер Ярослав Зінченко.

З дебюту я об’єктивно нічого особливого не отримую. Суперник має рівну гру, однак через деякий час, як на мій погляд, дарма забирає пішака на b2 і в мене з’являється певна ініціатива і перспектива атаки. Як наслідок, Зінченку потрібно зробити важливий вибір на 20-ому ході:

Вовк-Зінченко

Хід чорних

Останнім ходом білі зіграли 20.Rd4 бажаючи ліквідувати контроль чорного ферзя над пунктом е5, а також загрожують 21.g4 . Однак, незважаючи на всю зовнішню небезпечність позиції, чорні могли отримати непогану контргру  за допомогою холоднокровного 20… Rаb8! Ідея дивного на перший погляд ходу полягає у такому варіанті: 21.g4Qe2 22.Re1Rb1! В цьому власне і вся “пуанта”- напад на ферзя з е1 не дає тієї вигоди, що раніше. Позиція після 22…Rb1 явно не гірша у чорних, тому білим слід вибрати інший шлях. Однак аналіз показує, що нічого особливого у білих немає. Однак позиція залишається гострою і тому від суперників вимагається особлива обережність. Та от в партії все закінчилося досить швидко – Зінченко не розібрався з позицією належним чином і пішов 20…Bxe5?? Жахливий хід розрахований лише на 21.Qg5?Bg7  21. Re4! Ось воно! Виявляється у чорних немає жодного захисту супроти 22.Rxe5 з наступним 23.Bd4.  так як відхід слона на g7 спростовує нова жертва 23. Rxe6! прийняття  якої призводить до мату після 24. Nxg6+   До речі,  після партії комп’ютер вказав на можливість ще одного виграшного ходу для білих після 20…Bxe5 , а саме 21.Rd6 Раджу читачам самостійно переконатися у безнадійності позиції чорних.

Суперник же відповів 21…Rad8 на що я зіграв 22.Qg5 (Виграє й 22.Nc6!) Bg7 23.Rxe6!+- і через декілька ходів чорні визнали себе переможеними.

На сусідній дошці партію чорними виграв французький гросмейстер Дегрев. Лише ми єдині мали по 4 очки. Стало очевидним хто і яким кольором завтра гратиме на першій дошці.

***

Партія 5. Відчуття “Подолав cиндром Пардубіце”!
Знову кульгає гра. Сильно щастить. Зародження внутрішнього неспокою.

Отже, слід грати чорними. Суперник має приблизно такий же рейтинг як і  в мене. Все має вирішитися на дошці, однак… я все більше розумію що сиджу “в лідерах”, а дошка перебування-перша! Все більше думок і розмов про це. Добре, що в цей момент з’являється “панацея Грабінського” – заклик абстрагуватися від об’єктивів камер, місць і дошок і просто грати в шахи, все вирішувати на шахівниці. Ця психологічна допомога сильно знадобилась в цьому турнірі й зробила багато для перемоги, однак в цій ситуації важливим гравцем був мій внутрішній світ. Все що ззовні йшло добре і я все розумів. Однак внутрішнє жило своїм самостійним життям. А так, як я “ще той” песиміст, то нічого позитивного в моєму внутрішньому стані не було. Одразу невідомо звідки згенерувалися спогади про 2005 рік, турнір у Пардубіце. Я, ще тоді зовсім юний ММ, виграю перші 4 партії і поділяю 1-ше місце з харківським ММ Шалімовим. Теж граю чорними! І бездарно програю ту партію. А з останніх чотирьох партій набираю лише 1 очко. Разом 5! Чому це жахіття згадується зараз? Це мене нервує! Переконую себе, що все змінилося! Стараюся відсторонитися!

Сідаю грати…

Суперник розігрує неординарну сицилійку з 3.Bc4 Я змушений забути про теорію вже з 8-9 ходу. Проте виходжу з дебюту з приблизно рівною грою. Потім суперник переходить до активних дій, та я зустрів його цікавим контрпланом. Та знову прорахунок! Я стою гірше! Та й він помиляється! В результаті я можу виграти пішака тактичним шляхом, однак не бачу цього і опиняюся в неприємному( програному!) становищі. Та суперник грає неточно. Я помиляюсь теж! Та наостанок Дегрев потрапляє до цейтноту уже в гіршій позиції. Здавалося б перевага в часі і позиції достатній чинник для здобуття перемоги, та все ж:

Дегрев-Вовк

Хід чорних

У чорних значна позиційна перевага . Її безкарно можна перетворити і в матеріальну, зігравши 35… Nxd3!  Для боязких підійде і прозаїчне 35…Nd5  . У чорних значно краще в будь-якій із наведених ліній. Я вирішив розрубати “Гордіїв вузол” тактичним ударом, дуже доцільним, як мені видавалося в цейтноті суперника. Логіка непогана, та от комбінації треба якісно дораховувати! А цього я якраз і не зробив: 35…Rxd3? Нібито все працює, адже на 36.Rxd3 Qxd3 37. axb4 є неочікуване 37… Qe2+ з виграшем тури на h5. От розрахунки ці, м’яко кажучи, хибні. 36.Ng6+! Цей хід я ще бачив! 36…Kg8 37. Qc4+ І навіть цей хід я  бачив, проте… тут я трішки прозрів і побачив, що “вирішальне” заплановане 37… Qd5(!) насправді програє після 38.Rxd3! і ферзя не можна брати через мат на f8. Тут я заледве не похолов, однак помітив що є можливість безпечного (правда, також і єдиного!) ходу 37… Rf7. Спочатку здалося, що все добре. Нібито виграю! Та через декілька секунд в очі мені впав хід 38.Rxh7! Туру брати не можна, (шах на h4!) все ж, здавалося, що після 38…Rd2+ 39.Rxd2Qxd2+ я якось зашахую короля до виграшу. А чесно кажучи, (як я вже потім зрозумів) мені десь несвідомо не хотілося бачити правди, що виграшу вже нема, адже жодного зиску з шахів ферзя, насправді, дістати не вдається. Наприклад: 40. Kg1Nd5  Єдина можливість гри на перемогу, що однак після точного 41. Rh4! , змушує чорних згодитися з нічийним результатом. Та суперник, маючи приблизно  40 секунд на хід, не  побачив цієї можливості й імпульсивно вдарив мою туру 38.Rxd3 Я швидко відповів 38…Qxd3, будучи переконаним в тому, що тепер все дійсно закінчено. Та уважний читач міг помітити, що до останнього ходу білих я не поставив знаку питання. І не даремно! Адже білі все ще не програють! Симпатична комбінація, яка могла б відбутися в партії заслуговує окремої діаграми:

Дегрев-Вовк

Хід білих

У цій позиції мій суперник зіграв 39.Qh4?? і після 39…Qe2+(а не 39…Qd7? Як вказано в онлайн-трансляції!) змушений був здатися, так як загрози білому королю невідпорні. Під час партії я був переконаний, що передбачив всі можливості, зокрема 39.Ne7+! Та хіба буває страшно від такого шаху? Є ж елементарне 39…Kf8 і кінець.Та кінь то трафив нам скажений! 40.Ng6+! Отак то назад! Ну на g8 то резону повертатися нема, на g7 то після удару на h7 то й програти можна, на е8 теж не хочеться, бо э шах на е6. Треба бити конячку! Та от жаль за неї є кому помститися! 40…hxg6 41. Rh8+Kg7(інакше мат на е6!) 42. Rh7+Kxh7 43.Qxf7+ і тут у білих приємний вибір: або шахувати вічно на f7 i f8 або забрати пішачка на g6 і змусити шахувати вічно уже чорних. Так чи інакше це була б нічия! І  як тепер ми бачимо, другий шлях досягнення нічиєї був навіть безпечніший ніж перший. От така історія!

Отже, таким чином я  став одноосібним лідером величезного опену (на очко випереджав найближчого переслідувача!), переміг фактом виграшу пардубіцькі спогади, та водночас на мене впало тяжке ярмо лідера. У мене витворилося відчуття, що я зовсім один, і нібито всі проти мене і тільки й мріють скинути мене з гори. Ці тривоги  підсилювалися й непевною грою. А що як фортуна покине мене? Як показує турнірна практика опенів, змагання виграють часто ті шахісти, що не лідирували протягом всього турніру, а десь під останні(ій) тури вириваються на п’єдестал.

***

Партія
6. Відчуття “Головне – не програв” 

Передчуття шостої партії надавало мені
значних хвилювань, адже я мав грати з рейтинг-фаворитом турніру, чемпіоном
України 2008 року і просто сильним шахістом Євгенієм Мірошниченком. Та
найбільше мене виводили з ладу побічні думки, на кшталт чи мені пропонувати
нічию білими чи боротися до кінця? Чи не зарахують мені це за слабкість і чи не
буду я покараний (в шаховому плані!) Богом  за прояв такої
слабкодухості (а я вірю в таку закономірність!)? З іншого боку можна було
характеризувати мою слабохарактерність, як прояв здорового глузду, як виважену
і виправдану обережність. Однак перша точка зору, як і зазвичай, перемогла в
мені, (це і є, мабуть, найголовніша причина моєї безкомпромісності в шахах!)
Тому сідаю за дошку з бажанням перемоги, хоч на питання Греха
під час обіду, який у мене настрій, я правдиво відповідаю, що поганий. (Та
відповідь спричинялася насамперед недостатньою дебютною підготовкою до
партії!). Дебют, до речі, я так і не вгадав, і навіть не готувався до нього,
хоч він і часто зустрічається в практиці суперника. Та все-таки отримав з
дебюту перспективну гру, та помилився при “класичному” виборі “Яким пішаком
взяти?” і  внаслідок цього гра стала рівною. Я все ще старався грати на
перемогу, надавши при цьому супернику нові об’єкти для атаки у власному таборі.
На 30-ому ході я мав зробити дуже важливий вибір:

style='color:black'>Вовк-Мірошніченко

Об’єктивно кажучи, у білих немає особливих
передумов грати цю партію на перемогу, адже використати слабкість діагоналі
а1-h8 ніяк не вдається. На ходи штибу 30.Bh4 або 30.Bc5 у
чорних знаходиться хід 30…e5! ,

що вже дає їм значну перевагу. Окрім того над
білими нависають ідеї розміну на f1 з наступним шахом на d1 і виграшем пішака
b3. Також неприємна загроза ходу Ng5. Тому білим не слід “винаходити
велосипед”, а спокійно звести партію внічию шляхом 30.Rxd1!Qxd1+
31.Kg2Qxb3 32.Qxe7 Qxc4 33. Qxb7Qxa4 34.Qb8+Kg7 35.Qb2+  і
чорним, якщо вони не хочуть програти, слід згоджуватися  на повторення
ходів. Та в цей момент я сам не знав чого хочу. І вже будучи не проти нічиєї,
вирішив розставити тенета для свого суперника. Щоправда, сам туди й
потрапив! 30.Be3? Qd3! А от і результат – я зовсім забув про
цю можливість, після якої у білих реальні проблеми, адже втрата пішака
неминуча. 31.Qxd3Rxd3 32.Bc5Rxb3? Мірошниченко теж
помиляється. Вочевидь чорні мають послідовно забрати пішаків і на b3 i h3.
Однак, послідовність вибрана неправильна: турі явно краще опинитися потім на
b3. Суперник мабуть боявся ходу 33.Rb1 з
наступним створенням прохідного пішака на ферзевому фланзі. Однак створити його
було не так то і просто. Я не буду стверджувати, що чорні мають виграти це
закінчення, та в порівнняні з тим, що відбулося в
партії це був очевидно правильний шлях. 33.Bxe7 Rxh3 34.Rb1Rg3+ Виникла
цікава позиція: 

 

Вовк-Мірошниченко

style='color:black'>

style='color:black'>

У білих вибір: куди відійти королем? Я під час
партії і навіть певний час після неї вважав, що я зробив єдиний найсильніший
хід. Слід сказати, що хід я зробив дійсно цікавий і цілком обґрунтований
варіантами. Я пішов 35.Kh1!? Ідея цього парадоксального ходу
стане зрозуміла згодом 35…Rxg4 36.Rxb7Rxc4 37.a5Ra4 38.Bf6!? Ось
воно! Виявляється, чорним ніяк не вдається втримати матеріальну перевагу в два
пішаки, адже загрожує шах на b8, а при відході коня шах з g7 втрачається пішак
на h7. Тепер стає зрозумілим ідея “таємничого” 35.Kh1 :
при королі на вертикалі f 38.Bf6 є просто неможливим
через 38…Rf4+ .При королі  на h2 чорні мають
можливість піти 38…Nh6! І ідея 39…Ng4+ ускладнює білим завдання досягнення
нічиєї. Та все – таки , незважаючи на цікавий алгоритм  пошуку ходу, білі
навряд чи значно ризикують, відійшовши королем і на f2 .Та в цьому випадку слід
піти 38.Ra7 і наявність прохідного пішака створює
зовсім неясну гру навіть при нестачі двох інших пішаків. Я звичайно бачив ці
можливості, та вирішив піти безпечнішим шляхом. 38…Nd6 39.Rg7+Kf8
40.Rxh7 І чорним не вдається виграти другого пішака, адже на 40…Rxa5 можна
піти 41.Rc7! з подвійною загрозою 42.Rxc6 і
Be7+ від яких водночас захиститися неможливо. Також хочу нагадати,
що білим навіть не страшно віддати свого слона за єдиного пішака чорних, так як
позиція, що виникне є нескладною теоретичною нічиєю (значно простішою в
порівнянні з типом позицій тура + слон проти тури). В партії суперник
відповів 40…Ne4, та після 41.Bd8 стало
зрозумілим, що шанси чорних на перемогу з відрізаним власним королем є
мінімальні. Тому не дивно, що через декілька ходів був укладений мир.

Цікава партія з цікавими варіантами і прийнятним
результатом. Однак це все-таки була перша для мене  втрата очок у
змаганні. Кінець змагань наближався, а це, як відомо, розпалює пристрасті та
розхитує нерви.

Та все ж я був задоволений того дня! Адже не
втратив одноосібного лідерства. 

 

 

*** 

Партія
7. Відчуття ”Апогей фарту. Завтра вирішальний день!”

style='color:black'> 

Сьому партію мені випало грати зі своїм однолітком
- мексиканським гросмейстером Мануелем Леон

class=SpellE>Ойосом. Цікавим є те, що саме цей шахіст є помічником
Василя Іванчука! (щоправда, “знаючі” люди уточнюють, що ця поміч полягає
насамперед у навчанні Іванчука іспанської мови). На цю партію я йшов доволі спокійним,
навіть десь в мене підсвідомо існувала думка, що я в нього виграю. Чому так -
не знаю! Взагалі, результат партії для мене залежить багато в чому від того
передчуття, яке в мене викликає мій суперник, турнірна ситуація, конкретний
день, тощо. От того дня я був впевнений що не програю, однак раціональні сили
мого організму зробили корисний крок – підготували мене до будь-якого
результату. Якщо будь-який результат прийнятний, то й на душі спокійніше!

Та от дебют партії викликав у мене море хвилювань!
Протягом всього ранку готував гостру лінію варіанту Раузера
за чорних і, нібито проаналізував всі “шпарини”, проте Леон Ойос
зробив свій 13-ий хід і я збагнув, що не пам’ятаю як грати. Почав  думати
своєю головою – зробив нібито непоганий хід. Та позиція дуже гостра – на мене в
перспективі може початися атака. І страшно, та конкретно не бачу як мене
“пробиватимуть”. Позиція стрімко розвивалася і на дошці виникло трішки гірше
для мене турове закінчення, однак досягнення нічиєї не видається складним. Та
не очікувано суперник в зовсім простих позиціях починає замислюватися надовго,
робити дивні ходи. І от він опиняється в цейтноті. Позиція нічийна: туровий
”два на два”. Та в мене уже тоді виникла підозра, що суперник погано грає
закінчення (хоча я теж далеко не взірець гри в закінченнях). Та й все-таки в
мене прохідний на королівському фланзі, ще й нестача часу. Треба грати!
Нарешті після цейтнотної боротьби на дошці виникла така
позиція:  

Леон

class=SpellE>Ойос-Вовк

Хід білих 

Позиція очевидно нічийна, незважаючи навіть на
потужну загрозу ходу  43…Rb1+ i 44…f3+ -+ 
Найпростіше за білих піти 43.Rf5  i не має
змісту 43…Rb1+ через44.Ke2 що
унеможливлює 44… f3+ Не виграє і 43…Kf3 адже
тут король може відправитися і вліво(так як є пішак b) і вправо( як каже теорія
навіть без пішаків а2 і b3). Нічия нескладна! Також нічию давало й менш
точне 43.Rg5+ Суперник же злякався цих двох продовжень
з невідомих причин і пішов на безнадійне 43.Ra8?? Rb1+ 44.Ke2f3+ 45.Ke3
Re1+ 46.Kd4 f2 47.Rg8+Kh4! Остання точність. Головне було не йти на
е2, бо тоді була б нічия, так як з тилу боротися з пішаками найтяжче 48.Rf8
f1Q 49.Rxf1Rxf1 Все закінчено! Королю достатньо просто добратися до
d8, що я й зробив в партії. Суперник через декілька ходів здався.

Я ввійшов до зали аналізу і отримав привітання
від Грабінського та майже одразу і
попередження – “Не впадай в ейфорію!”

Тим часом вигравав  свою партію

class=SpellE>узбекський гросмейстер Марат Джумаєв.
Він  єдиний мав лише на пів-очка менше ніж я. Тобто якщо я виграю в нього
завтра партію, я в найгіршому випадку (при поразці в останньому турі!) зможу
розділити 1-ше місце (за коефіцієнтом 1-ше!). ”Боже, я можу виграти Капеллу!
Понад 600 учасників, понад 100 країн”. На мене впав великий тягар! Все залежить
від завтрашньої партії!

Та насправді в мене була одна мрія – щоб завтра
настало якнайшвидше! Щоб я зміг відкинути цей стан постійної напруги!

Тим часом на форумі 

href="http://www.chesspro.ru/guestnew/looknullmessage/?themeid=16&id=142&page=1" target="_blank">chesspro.ru відомий
польський гросмейстер Міхаіл Красенков
написав гострий критичний відгук про ендшпільні
знання  Леон Ойоса і багатьох інших “

class=SpellE>западных гросместеришек” (слова
автора!). Красенков, хоч і імпульсивно, але
справедливо зауважив, що ендшпілю молоді шахісти присвячують дуже мало часу!

Я згоден в дечому з Красенковим,
однак яким би чином не грав Леон Ойос закінчення, без
значного мого везіння перемога б не відбулася. 

***  

Партія 8.
Відчуття ”Як я міг не виграти! Синдром Лужина. Вірус” 

Сьогодні я граю з Джумаєвим
білими. Перемога – і ти перший! Завдання не таке вже й складне. Старайся! З
іншого боку хочеться, щоб час ішов швидше, щоб цей день минув як одна мить.
Зрештою сідаю за дошку. Джумаєв вибирає
рідкісний для себе дебют. Я вирішив теж не грати традиційну для себе іспанську
партію, а пішов в шотландську. Це мабуть був неправильний вибір. Загалом,
особливих вигод з дебюту я не отримав, однак суперник на 18-ому ході зробив, на
мій погляд, досить сумнівний вибір. З часом гра перейшла в закінчення з зайвим
пішаком для білих. Мені вдається зробити сильний 30-ий хід і… через декілька
ходів я маю абсолютно виграну позицію! На 40-ому ході виникла така позиція:

style='color:black'>Вовк-Джумаєв

У білих зайвий пішак в закінченні і скоріш за все
цей чинник можна водночас трансформувати і в очко в таблиці і в передчасну
перемогу в змаганні. У мене залишалося 2-3 хвилини на годиннику на те, щоб
зробити один хід. Мене  ж одразу, чомусь, захопила ідея ходу 40.е5 . Візуально
хід видається непоганим, адже розмін тур призводить до створення сильної (теж
візуально!) пішакової пари в центрі. Однак, я майже одразу помітив неприємну
відповідь 40…Rxd5 41.cxd5Nc5!  (або ж 41…fxe5
42.fxe5Nc5!) і виявляється, що пішак а є реальною загрозою, а білий
слон залишився поза грою. Чесно кажучи, спочатку не був впевнений, чи  ще
роблю нічию! Тому вирішив не форсувати події і повторити ходи перед
контролем. 40.Rd3Nc5 41.Rd5Nb3 У чорних нема можливості
оминути тактичного повторення ходів. Цейтнотний поспіх минув. І, хоч згідно
правил змагань за наступні півгодини власного часу я мав зробити 39 ходів (з
додаванням 30 секунд за кожен зроблений хід), слід було тут зупинитися і
розібратися з позицією. Натомість я повернувся до розгляду ходу 42.e5 
і як часто буває після нервового напруження, знайшов “виграш” 42…Rxd5
43.cxd5fxe5 44.fxe5Nc5 45.d6a5 46.e6 a4(??) 47.Bd7!+- . Тому
впевнено роблю хід 42.e5? Я зробив хід і вирішив піти
освіжитися до вбиральні. Лише “по дорозі” до місця призначення я почав
усвідомлювати, що накоїв. Зокрема, замість 46…a4?? Слід
піти 46…Ke8!  і перемога неможлива. Від білих
навіть потребується певна точність у досягненні нічиєї 47.g4!hxg4
48.e7g3+49.Kxg3a450.h5Ne4+51.Kf4Nxd652.Bg4gxh5(52…a353.hxg6a254.g7Kf755Be6+=)53.Bxh5+Kxe754.Bd1= А
особливо гордим шахістам, які не бажають грати фінальну позицію без пішака,
слід порекомендувати перестановку ходів. 46.g4 (замість 46.e6) 46…a4
47.e6 Ke8 48.gxh5 gxh5 49.e7Ne4(49…a3??50.Bf5+-)50.Bb7Nxd651.Bc6+Kxe752.Bxa4=  Я
зрозумів, що суперник не втратить свого шансу. Так і сталося 42…Rxd5
43.cxd5 Nc5 Загалом можна й так, без розміну на е5! Результат не
змінює, однак у білих з’являється ще одна надійна можливість досягнення нічиєї,
яку я і використав. 44.f5 Загалом можна було піти й 44.g4 з
переходом до попередньої лінії. Та на той момент я ще не встиг порахувати цю
можливість (бо, можливо, супернику слід було попередньо вдарити на е5, де б
ідея g4 була єдиною) 44…gxf5 45.exf6 Kf7 46.Bxf5 Kxf6 Тепер
конфлікт вичерпано, оскільки білим не вдається виграти пішака h5 через рух
прохідного а.

Через декілька ходів я був змушений 
розміняти пішака g на чорного h і віддати свого слона за пішака а (хоч останнього
не сталося, так як суперник у відповідь вдарив конем пішака на d5, використавши
наявність чорного поля h8.

Повертаючись до початкової позиції, слід
зауважити, що білі мали непогані шанси на перемогу, якби надали перевагу 42.Rd6!? або
ж 42.Rxa5!?  Однак скидається на те, що
найточнішим ходом в позиції було парадоксальне 42.f5! 
: 

style='color:black'>Вовк-Джумаєв(варіант
із партії)

Хід чорних. Після 42.f5! 

style='color:black'> 

 

Цей хід важко зрозуміти, адже на перший погляд,
білі розташовують своїх пішаків на полях кольору слона, що не рекомендується
робити у закінченнях, особливо у боротьбі з конем. Однак у цього ходу є також і
величезна перевага – таким чином розбивається пішакова структура королівського
флангу чорних. Та й слон білих нарешті отримує постійне місце праці на f5. Ще
дуже важливим є слабкість пішака h5. З одного боку його можна просто виграти, а
з іншого – підірвати ходом g4 з утворенням прохідного h. Тому в даному випадку
ця ідея є виправданою, що й можна підтвердити такими варіантами:

а) 42…Rc5
43.Rd8+! Kg7(43…Ke7? 44.fxg6!! Kxd8 45.g7 +-)44.fxg6Nd4!? 45.Bd7Rxc4 46.Be8Ne6
47.Bf7Rxe4 48.g4!Ng7(48…hxg4 49.h5+-)49.Bb3Re2+ 50.Kg1Re7 51.Rd8+Re8 52.Rd6!Re4
(52…Ke7 53.Ra6!+-)53.Rxf6+Ke854.g5!+- адже неможливо 54…Rxh4
55.Rf7+- Навіть не беручи на h4 цю позицію з мертвим конем
g7  і за відсутністю пішака врятувати малоймовірно.

b) 42…gxf5 43.Bxf5

style='color:black'>

  b1) 43…Ra4
44.c5Nd4(44…Rc4 45.Rd8+Ke746.Rd7+Ke8 47.c6Rxc6 48.Rxa7Kf8 49.Rh7Nd2
50.Rxh5Nf1+51.Kg1Ng3 52.Rh8+Kg7 53.Rh7+Kg8 54.Rh6Nxf5 55.exf5+- 

style='color:black'>і чорні не можуть виграти жодного із білих пішаків)
45Bh3Rc4 46.Rxh5a5 47.Rh8+Kg7 48.Rc8+-

b2) 43…Rxd5 44.exd5! a5
45.g4!hxg4 46.Kg3Nd4 47.Bb1Ne2+ 48.Kf2Nc3 49.Bxf5 a4 50.h6! a3 51.h7g3+ 52.
Kf3!Kg7 53.h8Q+Kxh8 54.d6a2 55.d7a1Q 56.d8Q+Kg7 57.Qe7+Kg8 58.Be6+Kh8
59.Qf8+Kh7 60.Bf5# 

Не виключаючи можливості помилки в своїх аналізах
повинен зауважити, що позиція після пропонованої можливості була б доволі
тяжкою для чорних і Джумаєву потрібно було б проявити
значну винахідливість, щоб підтримувати гру “на плаву”.

Як уже виявиться після партії, перемога в цьому
поєдинку давала мені дочасне і  остаточне одноосібне місце (1,5 очка
відриву від найближчого переслідувача!). А тепер потрібно було налаштовуватися
на серйозну боротьбу в останньому турі.

Після цієї партії я втратив значну частину
здорового глузду. Мене переповнювали хвилювання пов’язані з моїм становищем у
змаганні. Хоч якби я прислухався до здорового глузду, то зрозумів би, що
реальних шансів втратити перше місце в мене небагато, адже навіть у випадку
поразки в останньому турі я б поділив перше місце та за  показниками був
би перший. Звичайно, вас може здивувати така впевненість, адже

class=SpellE>Джумаєв міг виграти і випередити мене на пів-очка, однак
ймовірність цього була насправді невисока (як виявилося згодом, в 9-ому турі
йому довелося зіграти з угорським “шестисотником” 
Балогом білими). Однак, істинно кажуть, що людина
швидко звикає до хорошого, і чим вище піднімається, тим більш боляче їй звідти
падати. Я до того дня виграв лише єдиний в житті опен
- в Чинадієво в 2006 році (хоча такі

class=SpellE>опени навіть більшість не згадує при перерахуванні

class=SpellE>досягненень у своїй кар’єрі). Та й узагалі

class=SpellE>опени – не найсильніша моя сторона. Я за свою кар’єру зміг
виграти два доволі серйозних “коловика”:

class=SpellE>XІІ  категорії в Мартуні (Вірменія, 2007 рік) і

class=SpellE>ІХ категорії у Меморіалі Василишина теж в 2007 році. Та от
“швейцарки” ніяк не йшли! І тут одразу такий шанс!

Тому тягар бажаного результату остаточно розігнав
залишки спокою. Окрім того, в останньому турі мені слід було грати з
грузинським гросмейстером Гелашвілі (2622),
якого я правдиво побоювався. Всі хвилювання і природній песимізм призвели до
відчуття набоковського Лужина, що все це гра, лише лихий
задум долі, зроблений для того, щоб якнайбільш боляче мене кинути донизу. В
моїй голові роїлися думки про завтрашню поразку і згідно законів психології я
підсвідомо почав робити сприятливі для цього дії. “Благо”, що й причини
знайшлися швидко. Після швидкої підготовки  до партії помітив, що мій

class=SpellE>ноутбук інфікований вірусом. Цей вірус не ніс значної
небезпеки для комп’ютера, проте просто відверто набридав. Вірус виявився міцним
і я завантажував  найрізноманітніші програми з інтернету,
щоб знищити його. Як наслідок, я нічого і не зробив путнього, зате на годиннику
стрілки показували 5-ту годину ранку! А о 10-ій ранку уже починалася партія!
Жахливий непрофесіоналізм перед важливою партією! Однак, з іншого боку, я уже
знайшов собі “виправдання” для потенційної поразки.

І все-таки ліг спати! 

***  

Партія
9. Відчуття “Знову спокійний”! Джумаєв не виграє!
Перемога!!! 

О 8-ій ранку прокидаюся від дзвінка будильника.
Після 3-годинного сну, звісно, почуваюся не найкраще. Та вмиваюся і йду
снідати. Їм ті ж самі продукти, що і завжди, однак беру велику чашку кави з
молоком. Після цього я вже почав почувати себе доволі свіжо і, як не дивно, у
мені відродилася впевненість. Все ж в автобусі, ніби випадково та насправді
добре знаю, що навмисно, кажу “нашим”, що боровся з вірусом і що спав лиш 3
години (пояснюю причину, чому можу програти!) Однак це вже скоріше

class=SpellE>резидуї(залишки) попереднього стану, які інерційно
відтворюються свідомістю.

За декілька хвилин до партії до мене
підходить  Грабінський і каже, щоб я випив ще чашку
кави після 2-ої години гри. А потім ще зауважує, що Карпов
казав, що недоспана ніч перед важливою партією не значно впливає на гру за
умови хорошого сну в попередні ночі (з цим якраз усе добре!). А ще в автобусі
тренер мудро порадив запропонувати нічию в перший момент, коли перед білими
постануть якісь проблеми. Сів за дошку. Суперник запізнюється. Мене це зовсім
не знервувало, а навіть заспокоїло. Я сперся на спинку крісла й подібно людині
в медитації закрив очі. Серце билося спокійно, дихання було глибоким і
рівномірним.

Нарешті приходить Гелашвілі.
Як я і очікував, він розігрує побічний варіант дебюту Реті,
який ще вчора видавався мені дуже неприємним. На 9-ому ході я  роблю
цікавий хід і згідно настанов Грабінського
запропонував нічию. Суперник не сильно зважив на пропозицію і, замість
відповіді, з легкою, але роздратованістю перемістив коня на d4. Однак
дебютна стадія вдається мені “на славу” – після двадцяти ходів я маю
щонайменше не гіршу позицію. Бачу, що можу перейти до закінчення з різнокольоровими
слонами, однак повернувши голову ліворуч, помічаю, що у партії

class=SpellE>Джумаєва турове закінчення з зайвим пішаком для

class=SpellE>узбекського гросмейстера, хоча структура у білих дуже
погана. Скоріш за все Балог зробить нічию, проте мене
почали роз’їдати сумніви. Я тоді вже не збирався ділити першість, а хотів
виграти її одноосібно (адже апетит приходить зі споживанням їжі!). Загалом,

class=SpellE>прогавив я один план за суперника і мене поступово
покинули  честолюбні плани і вирішив, що насамперед слід подбати про
“мінімальні потреби”. На дошці стояло закінчення тура і кінь + 7 пішаків проти
тури і слона + 7 пішаків. Об’єктивно позиція була рівна, може

class=SpellE>заледь гірша у чорних. Слід віддати належне

class=SpellE>Гелашвілі, що він грав дуже амбіційно і до останнього ходу
боровся за перемогу. Тому власне він і вдавався до ризикованих ходів, які дали
мені контргру. Я бачив, що стою не гірше, а тут ще й приємні новини з
“західного фронту” – Балог на 100% не програє! Ось
там уже фіксується нічия! В цей момент я почав смакувати перемогу! “Боже, я
виграв Капеллу”- лунало в голові. А ті фігурки, які в
півметра від мене стояли, уже мене не стільки цікавили. Позиція була нудна.
Виникло таке закінчення, що ми з суперником особливо нічого не можемо зробити.
Імітуємо маневрування! Однак суперник чигає до кінця і я на 5-ій годині гри
зриваюся на активність і в декілька ходів втрачаю пішака. Але за доброю
традицією цього змагання роблю це вдало – отримую хорошу компенсацію
(пожертвував, значить!). Суперник, ще декілька хвилин назад радий що виграв
пішака, сидить в глибокій задумі, втупившись поглядом в позицію зображену на
наступній діаграмі: 

style='color:black'>Гелашвілі-Вовк

Хід білих 

Хід назад я допустив неточність, адже міг змусити
суперника піти на варіант з троєкратним повторенням ходів. Однак, навіть після
цього позиція чорних не стала гіршою. Хоч у них і не вистачає пішака,
активність їх фігур говорить саме за себе. Ще й усі білі пішаки стоять на 
“смачних”, для слона чорних, полях. У білих є дві  можливості у цій
позиції, однак жодна з них не дає білим шансів на перемогу. Ось докази:

а) 50.Ra3Re8!?(50…Rd7!?
51.Ne1Kc5+ 52.Kc1Be2 53.Nc2Rd1+54.Kb2Rd2 55.Rc3+Kb6 56.Kc1Rd1+
57.Kb2Rd258.Kc1Rd1+ =) 51.Nf4Kc552.Ra1Kb4 і чорні не ризикують
програти

б) 50.Ne1Kc5+51.Kc1Kb4 52.Kb2Bf1!? 53.Rxc7Kxa4
54.b6Rb8 55.Rc6Bxg2! (найточніший і
найефектніший шлях!) 56.Nxg2Rxb6+!! 57.Rxb6 –пат! 

Звичайно, останнє продовження могло б стати
фантастичним закінченням для цього турніру, однак доля не знає умовного стану.
Та я не шкодую – мені від цього гірше не стало! Суперник в позиції, що
зображена на діаграмі, надовго замислився. Спочатку він виглядав дуже
оптимістично, адже фактично ходом назад він виграв пішака. Однак, чим більш він
заглиблювався в позицію, тим більше на його лиці помітним ставало хвилювання і
невдоволення. Я вже тоді зрозумів чим це все невдовзі закінчиться. І ось

class=SpellE>Гелашвілі витискує з себе ”Предлагаю
ничью”. І хоч саме цю подію я й очікував, та в голові
одразу ж прокидається думка грати цю позицію далі. Та за лічені секунди
здоровий глузд перемагає, і я кажу: ”Согласен!”
(Зупинися мить!Ти прекрасна!).

Після привітання  суперника і короткого
словесного аналізу я йду до ресторану на обід. Ще “по дорозі”, я отримав
вітання від харківського гросмайстра Е.

class=SpellE>Гасанова. І от я вхожу в приміщення і швидко знаходжу
усміхнені обличчя “наших”. Отримую привітання від кожного з них. Вітають і
малознайомі й відверто незнайомі люди. Це дуже приємно!

А ввечері було закриття… Я стою в центрі сцени, на
мене націлені десятки фотооб’єктивів. Потім бенкет і знову десятки

class=SpellE>поривітань. І тут нема чого  більше описувати – це
треба відчути!

А ввечері ми вже святкували мою перемогу в
“сімейному колі”. Окрім смачних страв мені насамперед запам’ятався зміст тосту
Андрія Греха - “Найголовніше, бажаю щоб ти не
зазнався.” І дійсно, це для мене є найважливішим. Адже, як ви переконалися, ця
перемога є далеко не  результатом виключно шахової майстерності, а
насамперед везіння (хоч і виграти це змагання лише “за дошкою” дуже тяжко).
Тому не слід будувати собі особливих ілюзій. І нехай навіть ця перемога
формально  велика, але нема нічого більш небезпечного ніж спочивати на
лаврах. Але все таки… я переможець турніру в Капель-ля-Гран 2009! :)

***  

“Партія

ProductID="10”" w:st="on">10”. Більше жодних відчуттів.
Решта. Суха статистика

Після довгої розповіді про себе, звичайно слід
навести фінальну таблицю змагань( хоча б її частину!), і обов’язково слід
згадати про результати нашої делегації.Описувати
детально результати “наших” я не можу, бо був захоплений своїм турнірним життям
(яким воно було я описав у деталях!) і не бачив всіх їхніх внутрішніх
переживань. Є лише моменти, уривки… А цього недостатньо. Загалом, про своє вони
розкажуть самі. А від мене лише таблиця і констатація фактів: 

Таблицю ви можете знайти тут: 

href="http://www.cappelle-chess.fr/info09/CPL09.XML" target="_blank">http://www.cappelle-chess.fr/info09/CPL09.XML 

А от тут, щоб ви довго не шукали – результати
львівських шахістів: 

56   місце: Мартин Кравців
                                     
6.0 очок

132 місце: Володимир Грабінський:
                      
5.5 очок

135 місце: Віта Чулівська
                                        
5.5 очок

145 місце: Катерина Мацейко
                                 
5.5 очок

215 місце: Мирослава Грабінська                            
5.0 очок

273 місце: Андрій Грех                                             
4.5 очок

Всього в змаганнях взяли участь 610 шахістів з 59
країн, з яких 106 МГ, 76

class=SpellE>ММ, 49МФ. 524 учасники мали рейтинг

class=SpellE>ФІДЕ. 

А тепер для правдивих героїв, які не зламалися на
шляху і дочитали цю статтю до кінця наведу фотографії з прогулянок в Брюсселі,
ну і, звичайно, власне з самих змагань: