Красоти центра Брюселю

Якщо ж вас цікавить, в чому полягає конкретний інтерес титулованого шахіста грати в такому змаганні, то відповісти, насправді, дуже просто. Всі вчасно зареєстровані ММ отримують повний пансіон (проживання в 2-місному номері + триразове харчування) з транспортуванням автобусами “від” і “до” паризького і брюсельського аеропортів (відповідно, під час приїзду і від’їзду зі змагань). Крім того, оскільки готелі, де перебувають запрошені шахісти, розташовані в Дюнкерку, а змагання проводяться в Капельля Гран (20 хвилин автобусом) то кожен день з кожного готелю туди і назад курсував спеціальний автобус. Та навіть якщо запізнився на автобус, теж не біда! Адже кожному запрошеному шахісту видавали абонемент на безкоштовний проїзд в громадському транспорті на час проведення турніру. І це все лише для ММ! А МГ окрім того отримували ще й “стартові” кошти (відповідно до власного рейтингу) і одномісний номер. І взагалі всі ці прекрасні умови поєднувалися з “щільним” призовим фондом, ну й звичайно,  з вишуканою французькою кухнею і значною кількістю прекрасного французького вина, а останнього запрошені шахісти отримували в необмеженій кількості. Та й взагалі, той рівень організації, що стабільно пропонується організаторами, відверто закликає до участі у цьому змаганні.

поправляю старенькій окуляри

Отже, 25-ий турнір взагалі і 5-ий турнір власне для мене. Такий собі подвійний ювілей! Однак, найцікавіше те, що я протягом останніх 3-4 місяців постійно обіцяв собі, що нарешті прийшов час зіграти на індивідуальній європейській першості (що стартував 5 березня в м. Чорногорія). Найцікавіше, що за старою традицією В.О Грабінський (ще перед виникненням моєї “європейської” ідеї десь ще восени спитав, чи слід реєструвати нас в опені. Спочатку я згодився, та потім (уже будучи думками у Будві!) з поваги до організаторів, вирішив відмовитися від участі. Тобто остаточно вибрав не Капелу. І лише в останній момент, коли я відчув, що для поїздки до Будви потрібно дуже багато зусиль у сфері відкриття віз природня лінь підмовиламене (у середині січня!) написати в Капелу. “Друга спроба” скоріше нагадувала прохання про помилування, адже я вже не надіявся на “гросівські” умови. Такі змагання готуються заздалегідь за декілька місяців до початку. Загалом, спочаткумені запропонували ті ж умови, що й звичайним ГМ однак, одномісного номеру я уже не мав! Також місця в чесбусі (автобус, який перевозить запрошених шахістів з аеропортів Парижа і Брюселя до Капель-Ля-Гран і назад після закінчення змагань; до речі, саме слово є витвореним неологізмом внаслідок існування Капели!) були тільки з Парижу. А Грабінський і компанія їхала то з Брюселя і, очевидно, я хотів їхати з ними. Тому я придбав квитки на Брюсель і став “четвертим запасним” в списку брюсельського чесбусу. Та з часом настає декілька відмов і ось я перемістився на дві сходинки ближче до бажаного крісла. Та тут ще й організатори накинули декілька місць “зверху” просторний автобус). Одна проблема самоліквідувалася! Тепер можна було сміливо їхати!

А от наша львівська компанія, плюс севастопольський ГМ Смірнов

Отже, добряче погулявши протягом одного дня в Брюселі, наша команда доїхала до брюсельського аеропорту, звідки мав відправлятися чесбус. Певна
затримка, приблизно дві години в дорозі (між іншим, про те, що ми в’їхали у Францію символізувала табличка, на кшталт тих, що зазвичай символізують в’їзд в певне село у Львівській області) і ми на місці. Ще при виході з автобуса відбувається реєстрація прибулих. Я уже подумки був у своєму двомісному номері і знаходив контакти зі співмешканцем з Киргизії. Та тут Сільвія Темпльор (одна із головних “титанів” турніру!) російською мовою сказала мені, що врешті-решт знайшла для мене одномісний номер! Я був такий радий, що аж спочатку забув свій багаж! Потім була вечеря, приїзд і поселення в Дюнкерку. Всі позашахові пристрасті задоволені! Але завтра перший тур! Лише завтра почнуться змагання, почнеться, власне, сама мета приїзду сюди.

Ще не підозрюючи, що цією партією почнеться перемога в турнірі

Уже день туру – сидимо, обідаємо. В їдальні та в залі аналізу (який розташований біля першої) існує можливість використовувати безпровідний інтернет. Ми вирішили поглянути чи нема вже в інтернеті жеребкування. І це бажання не було дивним, адже в Капелі не все так просто як в інших опенах, в яких можна “поласувати” в першому турі аматором. Так як в турнірі бере участь понад шість сотень людей, то зазвичай жеребкування проводиться в окремих рейтингових групах, найсильніша з яких починається з 2300! Декілька турів фактично існує три турніри в одному, і лише потім відбувається зведення в одне русло. Тому уже в першому турі мені 41-ому рейтингу турніра доводилося грати з пристойним шахістом. От А. Грех (новачок турніру) відкрив інтернет-сторінку і виявив, що жеребкування уже є. Ми помітили прізвище Андрія серед жеребкування і я пояснив йому що французьке слово Blancs незважаючи на схожість з англійським Black має протилежне значення, тобто Blancs перекладається, як “білі”, а “чорні” перекладаються як Noirs. В запалі поліглотних наставлянь, я й не помітив спочатку, що Noirs в партії Андрія мав очолити я! Тимчасом сліпий жереб звів разом В. Чулівську і кримського гросмейстера І.Смірнова. Як правильно зауважив Грех, навіщо було ж їхати стільки кілометрів, щоб зіграти між собою. Та тим не менше саме з партії чорними з Грехом, саме на 41 дошці, як потім виявиться і почнеться мій переможний шлях у цьому турнірі.

З того дня я почав жити у полоні певних відчуттів, які мінялися протягом всього турніру відповідно до зіграних партій та інших супроводжуючих подій. Отже, почнемо.

***

Партія 1. Відчуття “Із грою щось не так”

Грех-Вовк

Хід чорних

У чорних очевидна позиційна перевага. Домінація в центрі, пішакові слабкості в поєднанні з “заблудлим” конем на а3 спричиняють її. Позиція оцінюється в світі шахів словосполученням “мінус плюс в стовпчик” Для  підтвердження такої оцінки слід було піти 16…Qd3 або ж теж непогано було б 16… axb5 17. Nxb5 Re7 Не гірше спрацює і 16…Qe6 Декілька рівноцінних ходів на вибір! Та мені захотілося зберегти цільну пішакову структуру і я пішов 16… a5??на що Андрій відповів не менш “сильним” 17.Nh2?? з примарною ідеєю зловити коня на е4 після f3. А насправді центральні фігури чорних уже значно підвисли і це можна було довести простим ходом 17.Qf4! і на 17…Bh7 18. c4Qd3 19.Re3 з подальшим 20.Rxe4 і технічно виграною позицією. В партії я ж швидко виправив помилку і довів двобій до переможного кінця.Та неприємний осад залишився. Стало прикро, що не побачив такого елементарного виграшу з боку суперника. Це стало тривожним знаком для мене!

***

Партія 2. Відчуття “З грою дійсно щось не так”

В другому турі мені випало грати білими з 64-річним словацьким гросмейстером Яном Плахеткою. Звичайно дехто з вас уже одразу й посміхнувся, звернувши увагу на вік суперника, однак результати суперника в останніх турнірах розвіювали скепсис. В дебюті мені вдалося захопити перевагу, однак через чергову кількість неточностей позиція доволі швидко наблизилась до рівної, та суперник доволі грубо помилився і я зміг виграти пішака, а потім навіть і другого. Партію я все-таки виграв. Однак знову гостра самокритика терзала мене. Я відчував, що десь з більш сильним шахістом ці прогалини легко будуть
використані. А поки готуюся до завтрашнього туру.

***

Партія 3. Відчуття “Мені фартить!”

В Капеллі з року в рік існує одна і та ж традиція-грати третій і четвертий тур змагань в один день. А це завжди непросто. Так мені ще й в третьому турі довелося грати чорними з Александром Графом (ГМ, 2644; уродженець Узбекистану (довгий час був відомий як Александр Ненашев), а нині громадянин Німеччини і один з найкращих її гросмейстерів, відповідно). Очевидно, що випробування було значним. Як і очікувалося, суперник почав партію ходом 1.d4 на що я відповів староіндійським захистом . Однак я очікував класичної системи, а Граф пішов в систему Земіша, що фактично швидко трансформувалася в захист Беноні. Та після кільканадцяти теоретичних ходів мій суперник здивував мене незнайомим планом. Я старався осягнути особливості позиції, та добре мені це не вдалося. Я проводив плани, які загалом популярні в цьому варіанті, та от в даній ситуації вони були недоречними. Одним словом – клас гри сказав своє слово. До 28-ого ходу моя позиція вже диміла в руїнах. Тому я вирішив організувати останню оборону, а чесно кажучи, просто перезахистив кожну фігуру по декілька раз, щоб бува чогось не прогавити. Позиції це звичайно особливо не допомогло, однак на 32-ому ході сталося чудо:

Граф-Вовк

Хід білих

Позиція чорних явно безнадійна. Білі можуть вибрати найрізноманітніші плани. Найпростіше в цій позиції було піти просто 32.Rac1 і виявляється ферзю не так просто кудись відходити. Потім можна було зробити профілактичний хід 33.Kh1 щоб ліквідувати можливість шаху по великій діагоналі. А там уже по ситуації можна додати f6 або Qg6 Від таких “тихих” ходів партія швидко б закінчилася. Та увагу Графа привернула фатальна для нього ідея, а саме можливість ходу 32.Nf6 Та от зразу цей хід робити не хочеться, бо є хід 32…Ne5 33.Nxe5Qc5+34.Kh1dxe5 і позиція хоч і програна, та ще є практичні шанси. Тому в голову німецького гросмейстера приходить злощасна ідея комбінації на тему перевантаження. 32.Rxa5?? Rxa5 33. Nxa5 (нажаль уже немає дороги назад:33.Nf6Nh6! 34.Nxh7Qa7+ 35.Kh1Rxf5!!  -+ з ідеєю 36…Ra1; або й одразу 35…Ra1) На перший погляд комбінація працює, адже ферзь відволікається з 7 горизонталі. Однак це лише ілюзія 33…Qxa5 34. Nf6 Qa7+ От що зівнув мій суперник! Учорних знову працює захисна конструкція. 35.Kh1Ne5 36.Ne4Rxf5! Тепер все закінчено 37.Rc1? по суті віддає ще одну фігуру, однак це вже не має значення 37… Qe3! 0:1

Звісно, феноменальний прорахунок для шахіста рівня Графа. Авжеж я не мав великої насолоди від такої перемоги та зрештою подумав, що зроблені помилки усвідомив все одно, а очки в таблиці “не пахнуть”. Та й “накручувати” себе не потрібно, коли через 3 години знов сідати за дошку.

***

Партія 4. Відчуття “Я спокійний і я ще щось вмію!”

Тренер готується комусь вмазати

Той день став знаменним для мене багато в чому. Зранку було фантастичне везіння в партії з Графом! Однак, як виявиться згодом, це була далеко не найзнаменніша для мене подія того дня . А все почалося з того, що я прийшов до залу аналізу після партії з Графом де за ноутбуком сидів Грабінський. Я ввів його в курс справи, показав йому зроблений прорахунок суперника. Потім до нас підійшли Андрій Грех і Мартин Кравців. Уже наближався час обіду , та тут не очікувано між нами розпочалася суттєва суперечка на предмет “Чи люблять більшість шахових професіоналів самі шахи, чи їх просто цікавить заробіток?” Другу позицію чомусь активно почав захищати я. Можливо я би взагалі не вступив у дискусію в інший день, однак партія з Графом залишила на мені відбиток і тому я був відверто емоційно збудженим. В один момент мені пригадалися всі мої тяжкі психологічні стани, які я часто переживав внаслідок поганих виступів в турнірах і одиничних поразок. І тому казав, що шахи дуже тяжкий хліб і часта наявність поразок породжує нелюбов до них. Грабінського та й Греха ця точка зору сильно роздратувала. За декілька хвилин ми так “втягнулися” в суперечку, що й перестали вибирати слова. Спочатку це була гра з нульовим результатом, тобто спрямована на перемогу над суперником. Однак, коли ми вже перейшли до ресторану, я відчув, що ми вже говоримо з Грабінським однією мовою і мені дуже приємно слухати, що він говорить. І це дійсно спрямовано на покращення мого психологічного стану. Те що я “вилив душу” стало для мене дуже важливим етапом у цьому змаганні. Після обіду я ще зайшов помолитися до місцевої церкви і на тур пришов в стані майже незнаного до цього часу спокою. Я просто відчував це фізично! І от я сідаю за білі фігури а навпроти сідає дніпропетровський гросмейстер Ярослав Зінченко.

З дебюту я об’єктивно нічого особливого не отримую. Суперник має рівну гру, однак через деякий час, як на мій погляд, дарма забирає пішака на b2 і в мене з’являється певна ініціатива і перспектива атаки. Як наслідок, Зінченку потрібно зробити важливий вибір на 20-ому ході:

Вовк-Зінченко

Хід чорних

Останнім ходом білі зіграли 20.Rd4 бажаючи ліквідувати контроль чорного ферзя над пунктом е5, а також загрожують 21.g4 . Однак, незважаючи на всю зовнішню небезпечність позиції, чорні могли отримати непогану контргру  за допомогою холоднокровного 20… Rаb8! Ідея дивного на перший погляд ходу полягає у такому варіанті: 21.g4Qe2 22.Re1Rb1! В цьому власне і вся “пуанта”- напад на ферзя з е1 не дає тієї вигоди, що раніше. Позиція після 22…Rb1 явно не гірша у чорних, тому білим слід вибрати інший шлях. Однак аналіз показує, що нічого особливого у білих немає. Однак позиція залишається гострою і тому від суперників вимагається особлива обережність. Та от в партії все закінчилося досить швидко – Зінченко не розібрався з позицією належним чином і пішов 20…Bxe5?? Жахливий хід розрахований лише на 21.Qg5?Bg7  21. Re4! Ось воно! Виявляється у чорних немає жодного захисту супроти 22.Rxe5 з наступним 23.Bd4.  так як відхід слона на g7 спростовує нова жертва 23. Rxe6! прийняття  якої призводить до мату після 24. Nxg6+   До речі,  після партії комп’ютер вказав на можливість ще одного виграшного ходу для білих після 20…Bxe5 , а саме 21.Rd6 Раджу читачам самостійно переконатися у безнадійності позиції чорних.

Суперник же відповів 21…Rad8 на що я зіграв 22.Qg5 (Виграє й 22.Nc6!) Bg7 23.Rxe6!+- і через декілька ходів чорні визнали себе переможеними.

На сусідній дошці партію чорними виграв французький гросмейстер Дегрев. Лише ми єдині мали по 4 очки. Стало очевидним хто і яким кольором завтра гратиме на першій дошці.

***

Партія 5. Відчуття “Подолав cиндром Пардубіце”!
Знову кульгає гра. Сильно щастить. Зародження внутрішнього неспокою.

Отже, слід грати чорними. Суперник має приблизно такий же рейтинг як і  в мене. Все має вирішитися на дошці, однак… я все більше розумію що сиджу “в лідерах”, а дошка перебування-перша! Все більше думок і розмов про це. Добре, що в цей момент з’являється “панацея Грабінського” – заклик абстрагуватися від об’єктивів камер, місць і дошок і просто грати в шахи, все вирішувати на шахівниці. Ця психологічна допомога сильно знадобилась в цьому турнірі й зробила багато для перемоги, однак в цій ситуації важливим гравцем був мій внутрішній світ. Все що ззовні йшло добре і я все розумів. Однак внутрішнє жило своїм самостійним життям. А так, як я “ще той” песиміст, то нічого позитивного в моєму внутрішньому стані не було. Одразу невідомо звідки згенерувалися спогади про 2005 рік, турнір у Пардубіце. Я, ще тоді зовсім юний ММ, виграю перші 4 партії і поділяю 1-ше місце з харківським ММ Шалімовим. Теж граю чорними! І бездарно програю ту партію. А з останніх чотирьох партій набираю лише 1 очко. Разом 5! Чому це жахіття згадується зараз? Це мене нервує! Переконую себе, що все змінилося! Стараюся відсторонитися!

Сідаю грати…

Суперник розігрує неординарну сицилійку з 3.Bc4 Я змушений забути про теорію вже з 8-9 ходу. Проте виходжу з дебюту з приблизно рівною грою. Потім суперник переходить до активних дій, та я зустрів його цікавим контрпланом. Та знову прорахунок! Я стою гірше! Та й він помиляється! В результаті я можу виграти пішака тактичним шляхом, однак не бачу цього і опиняюся в неприємному( програному!) становищі. Та суперник грає неточно. Я помиляюсь теж! Та наостанок Дегрев потрапляє до цейтноту уже в гіршій позиції. Здавалося б перевага в часі і позиції достатній чинник для здобуття перемоги, та все ж:

Дегрев-Вовк

Хід чорних

У чорних значна позиційна перевага . Її безкарно можна перетворити і в матеріальну, зігравши 35… Nxd3!  Для боязких підійде і прозаїчне 35…Nd5  . У чорних значно краще в будь-якій із наведених ліній. Я вирішив розрубати “Гордіїв вузол” тактичним ударом, дуже доцільним, як мені видавалося в цейтноті суперника. Логіка непогана, та от комбінації треба якісно дораховувати! А цього я якраз і не зробив: 35…Rxd3? Нібито все працює, адже на 36.Rxd3 Qxd3 37. axb4 є неочікуване 37… Qe2+ з виграшем тури на h5. От розрахунки ці, м’яко кажучи, хибні. 36.Ng6+! Цей хід я ще бачив! 36…Kg8 37. Qc4+ І навіть цей хід я  бачив, проте… тут я трішки прозрів і побачив, що “вирішальне” заплановане 37… Qd5(!) насправді програє після 38.Rxd3! і ферзя не можна брати через мат на f8. Тут я заледве не похолов, однак помітив що є можливість безпечного (правда, також і єдиного!) ходу 37… Rf7. Спочатку здалося, що все добре. Нібито виграю! Та через декілька секунд в очі мені впав хід 38.Rxh7! Туру брати не можна, (шах на h4!) все ж, здавалося, що після 38…Rd2+ 39.Rxd2Qxd2+ я якось зашахую короля до виграшу. А чесно кажучи, (як я вже потім зрозумів) мені десь несвідомо не хотілося бачити правди, що виграшу вже нема, адже жодного зиску з шахів ферзя, насправді, дістати не вдається. Наприклад: 40. Kg1Nd5  Єдина можливість гри на перемогу, що однак після точного 41. Rh4! , змушує чорних згодитися з нічийним результатом. Та суперник, маючи приблизно  40 секунд на хід, не  побачив цієї можливості й імпульсивно вдарив мою туру 38.Rxd3 Я швидко відповів 38…Qxd3, будучи переконаним в тому, що тепер все дійсно закінчено. Та уважний читач міг помітити, що до останнього ходу білих я не поставив знаку питання. І не даремно! Адже білі все ще не програють! Симпатична комбінація, яка могла б відбутися в партії заслуговує окремої діаграми:

Дегрев-Вовк

Хід білих

У цій позиції мій суперник зіграв 39.Qh4?? і після 39…Qe2+(а не 39…Qd7? Як вказано в онлайн-трансляції!) змушений був здатися, так як загрози білому королю невідпорні. Під час партії я був переконаний, що передбачив всі можливості, зокрема 39.Ne7+! Та хіба буває страшно від такого шаху? Є ж елементарне 39…Kf8 і кінець.Та кінь то трафив нам скажений! 40.Ng6+! Отак то назад! Ну на g8 то резону повертатися нема, на g7 то після удару на h7 то й програти можна, на е8 теж не хочеться, бо э шах на е6. Треба бити конячку! Та от жаль за неї є кому помститися! 40…hxg6 41. Rh8+Kg7(інакше мат на е6!) 42. Rh7+Kxh7 43.Qxf7+ і тут у білих приємний вибір: або шахувати вічно на f7 i f8 або забрати пішачка на g6 і змусити шахувати вічно уже чорних. Так чи інакше це була б нічия! І  як тепер ми бачимо, другий шлях досягнення нічиєї був навіть безпечніший ніж перший. От така історія!

Отже, таким чином я  став одноосібним лідером величезного опену (на очко випереджав найближчого переслідувача!), переміг фактом виграшу пардубіцькі спогади, та водночас на мене впало тяжке ярмо лідера. У мене витворилося відчуття, що я зовсім один, і нібито всі проти мене і тільки й мріють скинути мене з гори. Ці тривоги  підсилювалися й непевною грою. А що як фортуна покине мене? Як показує турнірна практика опенів, змагання виграють часто ті шахісти, що не лідирували протягом всього турніру, а десь під останні(ій) тури вириваються на п’єдестал.

***

Партія
6. Відчуття “Головне – не програв” 

Передчуття шостої партії надавало мені
значних хвилювань, адже я мав грати з рейтинг-фаворитом турніру, чемпіоном
України 2008 року і просто сильним шахістом Євгенієм Мірошниченком. Та
найбільше мене виводили з ладу побічні думки, на кшталт чи мені пропонувати
нічию білими чи боротися до кінця? Чи не зарахують мені це за слабкість і чи не
буду я покараний (в шаховому плані!) Богом  за прояв такої
слабкодухості (а я вірю в таку закономірність!)? З іншого боку можна було
характеризувати мою слабохарактерність, як прояв здорового глузду, як виважену
і виправдану обережність. Однак перша точка зору, як і зазвичай, перемогла в
мені, (це і є, мабуть, найголовніша причина моєї безкомпромісності в шахах!)
Тому сідаю за дошку з бажанням перемоги, хоч на питання Греха
під час обіду, який у мене настрій, я правдиво відповідаю, що поганий. (Та
відповідь спричинялася насамперед недостатньою дебютною підготовкою до
партії!). Дебют, до речі, я так і не вгадав, і навіть не готувався до нього,
хоч він і часто зустрічається в практиці суперника. Та все-таки отримав з
дебюту перспективну гру, та помилився при “класичному” виборі “Яким пішаком
взяти?” і  внаслідок цього гра стала рівною. Я все ще старався грати на
перемогу, надавши при цьому супернику нові об’єкти для атаки у власному таборі.
На 30-ому ході я мав зробити дуже важливий вибір:

style='color:black'>Вовк-Мірошніченко

Об’єктивно кажучи, у білих немає особливих
передумов грати цю партію на перемогу, адже використати слабкість діагоналі
а1-h8 ніяк не вдається. На ходи штибу 30.Bh4 або 30.Bc5 у
чорних знаходиться хід 30…e5! ,

що вже дає їм значну перевагу. Окрім того над
білими нависають ідеї розміну на f1 з наступним шахом на d1 і виграшем пішака
b3. Також неприємна загроза ходу Ng5. Тому білим не слід “винаходити
велосипед”, а спокійно звести партію внічию шляхом 30.Rxd1!Qxd1+
31.Kg2Qxb3 32.Qxe7 Qxc4 33. Qxb7Qxa4 34.Qb8+Kg7 35.Qb2+  і
чорним, якщо вони не хочуть програти, слід згоджуватися  на повторення
ходів. Та в цей момент я сам не знав чого хочу. І вже будучи не проти нічиєї,
вирішив розставити тенета для свого суперника. Щоправда, сам туди й
потрапив! 30.Be3? Qd3! А от і результат – я зовсім забув про
цю можливість, після якої у білих реальні проблеми, адже втрата пішака
неминуча. 31.Qxd3Rxd3 32.Bc5Rxb3? Мірошниченко теж
помиляється. Вочевидь чорні мають послідовно забрати пішаків і на b3 i h3.
Однак, послідовність вибрана неправильна: турі явно краще опинитися потім на
b3. Суперник мабуть боявся ходу 33.Rb1 з
наступним створенням прохідного пішака на ферзевому фланзі. Однак створити його
було не так то і просто. Я не буду стверджувати, що чорні мають виграти це
закінчення, та в порівнняні з тим, що відбулося в
партії це був очевидно правильний шлях. 33.Bxe7 Rxh3 34.Rb1Rg3+ Виникла
цікава позиція: 

 

Вовк-Мірошниченко

style='color:black'>

style='color:black'>

У білих вибір: куди відійти королем? Я під час
партії і навіть певний час після неї вважав, що я зробив єдиний найсильніший
хід. Слід сказати, що хід я зробив дійсно цікавий і цілком обґрунтований
варіантами. Я пішов 35.Kh1!? Ідея цього парадоксального ходу
стане зрозуміла згодом 35…Rxg4 36.Rxb7Rxc4 37.a5Ra4 38.Bf6!? Ось
воно! Виявляється, чорним ніяк не вдається втримати матеріальну перевагу в два
пішаки, адже загрожує шах на b8, а при відході коня шах з g7 втрачається пішак
на h7. Тепер стає зрозумілим ідея “таємничого” 35.Kh1 :
при королі на вертикалі f 38.Bf6 є просто неможливим
через 38…Rf4+ .При королі  на h2 чорні мають
можливість піти 38…Nh6! І ідея 39…Ng4+ ускладнює білим завдання досягнення
нічиєї. Та все – таки , незважаючи на цікавий алгоритм  пошуку ходу, білі
навряд чи значно ризикують, відійшовши королем і на f2 .Та в цьому випадку слід
піти 38.Ra7 і наявність прохідного пішака створює
зовсім неясну гру навіть при нестачі двох інших пішаків. Я звичайно бачив ці
можливості, та вирішив піти безпечнішим шляхом. 38…Nd6 39.Rg7+Kf8
40.Rxh7 І чорним не вдається виграти другого пішака, адже на 40…Rxa5 можна
піти 41.Rc7! з подвійною загрозою 42.Rxc6 і
Be7+ від яких водночас захиститися неможливо. Також хочу нагадати,
що білим навіть не страшно віддати свого слона за єдиного пішака чорних, так як
позиція, що виникне є нескладною теоретичною нічиєю (значно простішою в
порівнянні з типом позицій тура + слон проти тури). В партії суперник
відповів 40…Ne4, та після 41.Bd8 стало
зрозумілим, що шанси чорних на перемогу з відрізаним власним королем є
мінімальні. Тому не дивно, що через декілька ходів був укладений мир.

Цікава партія з цікавими варіантами і прийнятним
результатом. Однак це все-таки була перша для мене  втрата очок у
змаганні. Кінець змагань наближався, а це, як відомо, розпалює пристрасті та
розхитує нерви.

Та все ж я був задоволений того дня! Адже не
втратив одноосібного лідерства. 

 

 

*** 

Партія
7. Відчуття ”Апогей фарту. Завтра вирішальний день!”

style='color:black'> 

Сьому партію мені випало грати зі своїм однолітком
- мексиканським гросмейстером Мануелем Леон

class=SpellE>Ойосом. Цікавим є те, що саме цей шахіст є помічником
Василя Іванчука! (щоправда, “знаючі” люди уточнюють, що ця поміч полягає
насамперед у навчанні Іванчука іспанської мови). На цю партію я йшов доволі спокійним,
навіть десь в мене підсвідомо існувала думка, що я в нього виграю. Чому так -
не знаю! Взагалі, результат партії для мене залежить багато в чому від того
передчуття, яке в мене викликає мій суперник, турнірна ситуація, конкретний
день, тощо. От того дня я був впевнений що не програю, однак раціональні сили
мого організму зробили корисний крок – підготували мене до будь-якого
результату. Якщо будь-який результат прийнятний, то й на душі спокійніше!

Та от дебют партії викликав у мене море хвилювань!
Протягом всього ранку готував гостру лінію варіанту Раузера
за чорних і, нібито проаналізував всі “шпарини”, проте Леон Ойос
зробив свій 13-ий хід і я збагнув, що не пам’ятаю як грати. Почав  думати
своєю головою – зробив нібито непоганий хід. Та позиція дуже гостра – на мене в
перспективі може початися атака. І страшно, та конкретно не бачу як мене
“пробиватимуть”. Позиція стрімко розвивалася і на дошці виникло трішки гірше
для мене турове закінчення, однак досягнення нічиєї не видається складним. Та
не очікувано суперник в зовсім простих позиціях починає замислюватися надовго,
робити дивні ходи. І от він опиняється в цейтноті. Позиція нічийна: туровий
”два на два”. Та в мене уже тоді виникла підозра, що суперник погано грає
закінчення (хоча я теж далеко не взірець гри в закінченнях). Та й все-таки в
мене прохідний на королівському фланзі, ще й нестача часу. Треба грати!
Нарешті після цейтнотної боротьби на дошці виникла така
позиція:  

Леон

class=SpellE>Ойос-Вовк

Хід білих 

Позиція очевидно нічийна, незважаючи навіть на
потужну загрозу ходу  43…Rb1+ i 44…f3+ -+ 
Найпростіше за білих піти 43.Rf5  i не має
змісту 43…Rb1+ через44.Ke2 що
унеможливлює 44… f3+ Не виграє і 43…Kf3 адже
тут король може відправитися і вліво(так як є пішак b) і вправо( як каже теорія
навіть без пішаків а2 і b3). Нічия нескладна! Також нічию давало й менш
точне 43.Rg5+ Суперник же злякався цих двох продовжень
з невідомих причин і пішов на безнадійне 43.Ra8?? Rb1+ 44.Ke2f3+ 45.Ke3
Re1+ 46.Kd4 f2 47.Rg8+Kh4! Остання точність. Головне було не йти на
е2, бо тоді була б нічия, так як з тилу боротися з пішаками найтяжче 48.Rf8
f1Q 49.Rxf1Rxf1 Все закінчено! Королю достатньо просто добратися до
d8, що я й зробив в партії. Суперник через декілька ходів здався.

Я ввійшов до зали аналізу і отримав привітання
від Грабінського та майже одразу і
попередження – “Не впадай в ейфорію!”

Тим часом вигравав  свою партію

class=SpellE>узбекський гросмейстер Марат Джумаєв.
Він  єдиний мав лише на пів-очка менше ніж я. Тобто якщо я виграю в нього
завтра партію, я в найгіршому випадку (при поразці в останньому турі!) зможу
розділити 1-ше місце (за коефіцієнтом 1-ше!). ”Боже, я можу виграти Капеллу!
Понад 600 учасників, понад 100 країн”. На мене впав великий тягар! Все залежить
від завтрашньої партії!

Та насправді в мене була одна мрія – щоб завтра
настало якнайшвидше! Щоб я зміг відкинути цей стан постійної напруги!

Тим часом на форумі 

href="http://www.chesspro.ru/guestnew/looknullmessage/?themeid=16&id=142&page=1" target="_blank">chesspro.ru відомий
польський гросмейстер Міхаіл Красенков
написав гострий критичний відгук про ендшпільні
знання  Леон Ойоса і багатьох інших “

class=SpellE>западных гросместеришек” (слова
автора!). Красенков, хоч і імпульсивно, але
справедливо зауважив, що ендшпілю молоді шахісти присвячують дуже мало часу!

Я згоден в дечому з Красенковим,
однак яким би чином не грав Леон Ойос закінчення, без
значного мого везіння перемога б не відбулася. 

***  

Партія 8.
Відчуття ”Як я міг не виграти! Синдром Лужина. Вірус” 

Сьогодні я граю з Джумаєвим
білими. Перемога – і ти перший! Завдання не таке вже й складне. Старайся! З
іншого боку хочеться, щоб час ішов швидше, щоб цей день минув як одна мить.
Зрештою сідаю за дошку. Джумаєв вибирає
рідкісний для себе дебют. Я вирішив теж не грати традиційну для себе іспанську
партію, а пішов в шотландську. Це мабуть був неправильний вибір. Загалом,
особливих вигод з дебюту я не отримав, однак суперник на 18-ому ході зробив, на
мій погляд, досить сумнівний вибір. З часом гра перейшла в закінчення з зайвим
пішаком для білих. Мені вдається зробити сильний 30-ий хід і… через декілька
ходів я маю абсолютно виграну позицію! На 40-ому ході виникла така позиція:

style='color:black'>Вовк-Джумаєв

У білих зайвий пішак в закінченні і скоріш за все
цей чинник можна водночас трансформувати і в очко в таблиці і в передчасну
перемогу в змаганні. У мене залишалося 2-3 хвилини на годиннику на те, щоб
зробити один хід. Мене  ж одразу, чомусь, захопила ідея ходу 40.е5 . Візуально
хід видається непоганим, адже розмін тур призводить до створення сильної (теж
візуально!) пішакової пари в центрі. Однак, я майже одразу помітив неприємну
відповідь 40…Rxd5 41.cxd5Nc5!  (або ж 41…fxe5
42.fxe5Nc5!) і виявляється, що пішак а є реальною загрозою, а білий
слон залишився поза грою. Чесно кажучи, спочатку не був впевнений, чи  ще
роблю нічию! Тому вирішив не форсувати події і повторити ходи перед
контролем. 40.Rd3Nc5 41.Rd5Nb3 У чорних нема можливості
оминути тактичного повторення ходів. Цейтнотний поспіх минув. І, хоч згідно
правил змагань за наступні півгодини власного часу я мав зробити 39 ходів (з
додаванням 30 секунд за кожен зроблений хід), слід було тут зупинитися і
розібратися з позицією. Натомість я повернувся до розгляду ходу 42.e5 
і як часто буває після нервового напруження, знайшов “виграш” 42…Rxd5
43.cxd5fxe5 44.fxe5Nc5 45.d6a5 46.e6 a4(??) 47.Bd7!+- . Тому
впевнено роблю хід 42.e5? Я зробив хід і вирішив піти
освіжитися до вбиральні. Лише “по дорозі” до місця призначення я почав
усвідомлювати, що накоїв. Зокрема, замість 46…a4?? Слід
піти 46…Ke8!  і перемога неможлива. Від білих
навіть потребується певна точність у досягненні нічиєї 47.g4!hxg4
48.e7g3+49.Kxg3a450.h5Ne4+51.Kf4Nxd652.Bg4gxh5(52…a353.hxg6a254.g7Kf755Be6+=)53.Bxh5+Kxe754.Bd1= А
особливо гордим шахістам, які не бажають грати фінальну позицію без пішака,
слід порекомендувати перестановку ходів. 46.g4 (замість 46.e6) 46…a4
47.e6 Ke8 48.gxh5 gxh5 49.e7Ne4(49…a3??50.Bf5+-)50.Bb7Nxd651.Bc6+Kxe752.Bxa4=  Я
зрозумів, що суперник не втратить свого шансу. Так і сталося 42…Rxd5
43.cxd5 Nc5 Загалом можна й так, без розміну на е5! Результат не
змінює, однак у білих з’являється ще одна надійна можливість досягнення нічиєї,
яку я і використав. 44.f5 Загалом можна було піти й 44.g4 з
переходом до попередньої лінії. Та на той момент я ще не встиг порахувати цю
можливість (бо, можливо, супернику слід було попередньо вдарити на е5, де б
ідея g4 була єдиною) 44…gxf5 45.exf6 Kf7 46.Bxf5 Kxf6 Тепер
конфлікт вичерпано, оскільки білим не вдається виграти пішака h5 через рух
прохідного а.

Через декілька ходів я був змушений 
розміняти пішака g на чорного h і віддати свого слона за пішака а (хоч останнього
не сталося, так як суперник у відповідь вдарив конем пішака на d5, використавши
наявність чорного поля h8.

Повертаючись до початкової позиції, слід
зауважити, що білі мали непогані шанси на перемогу, якби надали перевагу 42.Rd6!? або
ж 42.Rxa5!?  Однак скидається на те, що
найточнішим ходом в позиції було парадоксальне 42.f5! 
: 

style='color:black'>Вовк-Джумаєв(варіант
із партії)

Хід чорних. Після 42.f5! 

style='color:black'> 

 

Цей хід важко зрозуміти, адже на перший погляд,
білі розташовують своїх пішаків на полях кольору слона, що не рекомендується
робити у закінченнях, особливо у боротьбі з конем. Однак у цього ходу є також і
величезна перевага – таким чином розбивається пішакова структура королівського
флангу чорних. Та й слон білих нарешті отримує постійне місце праці на f5. Ще
дуже важливим є слабкість пішака h5. З одного боку його можна просто виграти, а
з іншого – підірвати ходом g4 з утворенням прохідного h. Тому в даному випадку
ця ідея є виправданою, що й можна підтвердити такими варіантами:

а) 42…Rc5
43.Rd8+! Kg7(43…Ke7? 44.fxg6!! Kxd8 45.g7 +-)44.fxg6Nd4!? 45.Bd7Rxc4 46.Be8Ne6
47.Bf7Rxe4 48.g4!Ng7(48…hxg4 49.h5+-)49.Bb3Re2+ 50.Kg1Re7 51.Rd8+Re8 52.Rd6!Re4
(52…Ke7 53.Ra6!+-)53.Rxf6+Ke854.g5!+- адже неможливо 54…Rxh4
55.Rf7+- Навіть не беручи на h4 цю позицію з мертвим конем
g7  і за відсутністю пішака врятувати малоймовірно.

b) 42…gxf5 43.Bxf5

style='color:black'>

  b1) 43…Ra4
44.c5Nd4(44…Rc4 45.Rd8+Ke746.Rd7+Ke8 47.c6Rxc6 48.Rxa7Kf8 49.Rh7Nd2
50.Rxh5Nf1+51.Kg1Ng3 52.Rh8+Kg7 53.Rh7+Kg8 54.Rh6Nxf5 55.exf5+- 

style='color:black'>і чорні не можуть виграти жодного із білих пішаків)
45Bh3Rc4 46.Rxh5a5 47.Rh8+Kg7 48.Rc8+-

b2) 43…Rxd5 44.exd5! a5
45.g4!hxg4 46.Kg3Nd4 47.Bb1Ne2+ 48.Kf2Nc3 49.Bxf5 a4 50.h6! a3 51.h7g3+ 52.
Kf3!Kg7 53.h8Q+Kxh8 54.d6a2 55.d7a1Q 56.d8Q+Kg7 57.Qe7+Kg8 58.Be6+Kh8
59.Qf8+Kh7 60.Bf5# 

Не виключаючи можливості помилки в своїх аналізах
повинен зауважити, що позиція після пропонованої можливості була б доволі
тяжкою для чорних і Джумаєву потрібно було б проявити
значну винахідливість, щоб підтримувати гру “на плаву”.

Як уже виявиться після партії, перемога в цьому
поєдинку давала мені дочасне і  остаточне одноосібне місце (1,5 очка
відриву від найближчого переслідувача!). А тепер потрібно було налаштовуватися
на серйозну боротьбу в останньому турі.

Після цієї партії я втратив значну частину
здорового глузду. Мене переповнювали хвилювання пов’язані з моїм становищем у
змаганні. Хоч якби я прислухався до здорового глузду, то зрозумів би, що
реальних шансів втратити перше місце в мене небагато, адже навіть у випадку
поразки в останньому турі я б поділив перше місце та за  показниками був
би перший. Звичайно, вас може здивувати така впевненість, адже

class=SpellE>Джумаєв міг виграти і випередити мене на пів-очка, однак
ймовірність цього була насправді невисока (як виявилося згодом, в 9-ому турі
йому довелося зіграти з угорським “шестисотником” 
Балогом білими). Однак, істинно кажуть, що людина
швидко звикає до хорошого, і чим вище піднімається, тим більш боляче їй звідти
падати. Я до того дня виграв лише єдиний в житті опен
- в Чинадієво в 2006 році (хоча такі

class=SpellE>опени навіть більшість не згадує при перерахуванні

class=SpellE>досягненень у своїй кар’єрі). Та й узагалі

class=SpellE>опени – не найсильніша моя сторона. Я за свою кар’єру зміг
виграти два доволі серйозних “коловика”:

class=SpellE>XІІ  категорії в Мартуні (Вірменія, 2007 рік) і

class=SpellE>ІХ категорії у Меморіалі Василишина теж в 2007 році. Та от
“швейцарки” ніяк не йшли! І тут одразу такий шанс!

Тому тягар бажаного результату остаточно розігнав
залишки спокою. Окрім того, в останньому турі мені слід було грати з
грузинським гросмейстером Гелашвілі (2622),
якого я правдиво побоювався. Всі хвилювання і природній песимізм призвели до
відчуття набоковського Лужина, що все це гра, лише лихий
задум долі, зроблений для того, щоб якнайбільш боляче мене кинути донизу. В
моїй голові роїлися думки про завтрашню поразку і згідно законів психології я
підсвідомо почав робити сприятливі для цього дії. “Благо”, що й причини
знайшлися швидко. Після швидкої підготовки  до партії помітив, що мій

class=SpellE>ноутбук інфікований вірусом. Цей вірус не ніс значної
небезпеки для комп’ютера, проте просто відверто набридав. Вірус виявився міцним
і я завантажував  найрізноманітніші програми з інтернету,
щоб знищити його. Як наслідок, я нічого і не зробив путнього, зате на годиннику
стрілки показували 5-ту годину ранку! А о 10-ій ранку уже починалася партія!
Жахливий непрофесіоналізм перед важливою партією! Однак, з іншого боку, я уже
знайшов собі “виправдання” для потенційної поразки.

І все-таки ліг спати! 

***  

Партія
9. Відчуття “Знову спокійний”! Джумаєв не виграє!
Перемога!!! 

О 8-ій ранку прокидаюся від дзвінка будильника.
Після 3-годинного сну, звісно, почуваюся не найкраще. Та вмиваюся і йду
снідати. Їм ті ж самі продукти, що і завжди, однак беру велику чашку кави з
молоком. Після цього я вже почав почувати себе доволі свіжо і, як не дивно, у
мені відродилася впевненість. Все ж в автобусі, ніби випадково та насправді
добре знаю, що навмисно, кажу “нашим”, що боровся з вірусом і що спав лиш 3
години (пояснюю причину, чому можу програти!) Однак це вже скоріше

class=SpellE>резидуї(залишки) попереднього стану, які інерційно
відтворюються свідомістю.

За декілька хвилин до партії до мене
підходить  Грабінський і каже, щоб я випив ще чашку
кави після 2-ої години гри. А потім ще зауважує, що Карпов
казав, що недоспана ніч перед важливою партією не значно впливає на гру за
умови хорошого сну в попередні ночі (з цим якраз усе добре!). А ще в автобусі
тренер мудро порадив запропонувати нічию в перший момент, коли перед білими
постануть якісь проблеми. Сів за дошку. Суперник запізнюється. Мене це зовсім
не знервувало, а навіть заспокоїло. Я сперся на спинку крісла й подібно людині
в медитації закрив очі. Серце билося спокійно, дихання було глибоким і
рівномірним.

Нарешті приходить Гелашвілі.
Як я і очікував, він розігрує побічний варіант дебюту Реті,
який ще вчора видавався мені дуже неприємним. На 9-ому ході я  роблю
цікавий хід і згідно настанов Грабінського
запропонував нічию. Суперник не сильно зважив на пропозицію і, замість
відповіді, з легкою, але роздратованістю перемістив коня на d4. Однак
дебютна стадія вдається мені “на славу” – після двадцяти ходів я маю
щонайменше не гіршу позицію. Бачу, що можу перейти до закінчення з різнокольоровими
слонами, однак повернувши голову ліворуч, помічаю, що у партії

class=SpellE>Джумаєва турове закінчення з зайвим пішаком для

class=SpellE>узбекського гросмейстера, хоча структура у білих дуже
погана. Скоріш за все Балог зробить нічию, проте мене
почали роз’їдати сумніви. Я тоді вже не збирався ділити першість, а хотів
виграти її одноосібно (адже апетит приходить зі споживанням їжі!). Загалом,

class=SpellE>прогавив я один план за суперника і мене поступово
покинули  честолюбні плани і вирішив, що насамперед слід подбати про
“мінімальні потреби”. На дошці стояло закінчення тура і кінь + 7 пішаків проти
тури і слона + 7 пішаків. Об’єктивно позиція була рівна, може

class=SpellE>заледь гірша у чорних. Слід віддати належне

class=SpellE>Гелашвілі, що він грав дуже амбіційно і до останнього ходу
боровся за перемогу. Тому власне він і вдавався до ризикованих ходів, які дали
мені контргру. Я бачив, що стою не гірше, а тут ще й приємні новини з
“західного фронту” – Балог на 100% не програє! Ось
там уже фіксується нічия! В цей момент я почав смакувати перемогу! “Боже, я
виграв Капеллу”- лунало в голові. А ті фігурки, які в
півметра від мене стояли, уже мене не стільки цікавили. Позиція була нудна.
Виникло таке закінчення, що ми з суперником особливо нічого не можемо зробити.
Імітуємо маневрування! Однак суперник чигає до кінця і я на 5-ій годині гри
зриваюся на активність і в декілька ходів втрачаю пішака. Але за доброю
традицією цього змагання роблю це вдало – отримую хорошу компенсацію
(пожертвував, значить!). Суперник, ще декілька хвилин назад радий що виграв
пішака, сидить в глибокій задумі, втупившись поглядом в позицію зображену на
наступній діаграмі: 

style='color:black'>Гелашвілі-Вовк

Хід білих 

Хід назад я допустив неточність, адже міг змусити
суперника піти на варіант з троєкратним повторенням ходів. Однак, навіть після
цього позиція чорних не стала гіршою. Хоч у них і не вистачає пішака,
активність їх фігур говорить саме за себе. Ще й усі білі пішаки стоять на 
“смачних”, для слона чорних, полях. У білих є дві  можливості у цій
позиції, однак жодна з них не дає білим шансів на перемогу. Ось докази:

а) 50.Ra3Re8!?(50…Rd7!?
51.Ne1Kc5+ 52.Kc1Be2 53.Nc2Rd1+54.Kb2Rd2 55.Rc3+Kb6 56.Kc1Rd1+
57.Kb2Rd258.Kc1Rd1+ =) 51.Nf4Kc552.Ra1Kb4 і чорні не ризикують
програти

б) 50.Ne1Kc5+51.Kc1Kb4 52.Kb2Bf1!? 53.Rxc7Kxa4
54.b6Rb8 55.Rc6Bxg2! (найточніший і
найефектніший шлях!) 56.Nxg2Rxb6+!! 57.Rxb6 –пат! 

Звичайно, останнє продовження могло б стати
фантастичним закінченням для цього турніру, однак доля не знає умовного стану.
Та я не шкодую – мені від цього гірше не стало! Суперник в позиції, що
зображена на діаграмі, надовго замислився. Спочатку він виглядав дуже
оптимістично, адже фактично ходом назад він виграв пішака. Однак, чим більш він
заглиблювався в позицію, тим більше на його лиці помітним ставало хвилювання і
невдоволення. Я вже тоді зрозумів чим це все невдовзі закінчиться. І ось

class=SpellE>Гелашвілі витискує з себе ”Предлагаю
ничью”. І хоч саме цю подію я й очікував, та в голові
одразу ж прокидається думка грати цю позицію далі. Та за лічені секунди
здоровий глузд перемагає, і я кажу: ”Согласен!”
(Зупинися мить!Ти прекрасна!).

Після привітання  суперника і короткого
словесного аналізу я йду до ресторану на обід. Ще “по дорозі”, я отримав
вітання від харківського гросмайстра Е.

class=SpellE>Гасанова. І от я вхожу в приміщення і швидко знаходжу
усміхнені обличчя “наших”. Отримую привітання від кожного з них. Вітають і
малознайомі й відверто незнайомі люди. Це дуже приємно!

А ввечері було закриття… Я стою в центрі сцени, на
мене націлені десятки фотооб’єктивів. Потім бенкет і знову десятки

class=SpellE>поривітань. І тут нема чого  більше описувати – це
треба відчути!

А ввечері ми вже святкували мою перемогу в
“сімейному колі”. Окрім смачних страв мені насамперед запам’ятався зміст тосту
Андрія Греха - “Найголовніше, бажаю щоб ти не
зазнався.” І дійсно, це для мене є найважливішим. Адже, як ви переконалися, ця
перемога є далеко не  результатом виключно шахової майстерності, а
насамперед везіння (хоч і виграти це змагання лише “за дошкою” дуже тяжко).
Тому не слід будувати собі особливих ілюзій. І нехай навіть ця перемога
формально  велика, але нема нічого більш небезпечного ніж спочивати на
лаврах. Але все таки… я переможець турніру в Капель-ля-Гран 2009! :)

***  

“Партія

ProductID="10”" w:st="on">10”. Більше жодних відчуттів.
Решта. Суха статистика

Після довгої розповіді про себе, звичайно слід
навести фінальну таблицю змагань( хоча б її частину!), і обов’язково слід
згадати про результати нашої делегації.Описувати
детально результати “наших” я не можу, бо був захоплений своїм турнірним життям
(яким воно було я описав у деталях!) і не бачив всіх їхніх внутрішніх
переживань. Є лише моменти, уривки… А цього недостатньо. Загалом, про своє вони
розкажуть самі. А від мене лише таблиця і констатація фактів: 

Таблицю ви можете знайти тут: 

href="http://www.cappelle-chess.fr/info09/CPL09.XML" target="_blank">http://www.cappelle-chess.fr/info09/CPL09.XML 

А от тут, щоб ви довго не шукали – результати
львівських шахістів: 

56   місце: Мартин Кравців
                                     
6.0 очок

132 місце: Володимир Грабінський:
                      
5.5 очок

135 місце: Віта Чулівська
                                        
5.5 очок

145 місце: Катерина Мацейко
                                 
5.5 очок

215 місце: Мирослава Грабінська                            
5.0 очок

273 місце: Андрій Грех                                             
4.5 очок

Всього в змаганнях взяли участь 610 шахістів з 59
країн, з яких 106 МГ, 76

class=SpellE>ММ, 49МФ. 524 учасники мали рейтинг

class=SpellE>ФІДЕ. 

А тепер для правдивих героїв, які не зламалися на
шляху і дочитали цю статтю до кінця наведу фотографії з прогулянок в Брюсселі,
ну і, звичайно, власне з самих змагань:

Наш десант у складі Вовків Юри та Андрія, Терлецького Олега й автора цих рядків висадився в Ужгороді.

Так от з 13 по 15 лютого в замку на річці (castle yngre таку назву місто мало в стародавні часи) відбулися змагання до дня уродин мера під назвою Кубок Мера. В п’ятницю й суботу відбулися два рапіди (дитячий й дорослий), а неділя була виділена для блискавичних шахів в 11 турів. Завдяки бургомістру прибуло багато шахістів з найвіддаленіших куточків України та з сусідніх країн. Турнір зі швидких шахів зібрав доволі потужний склад― середній міжнародний рейтинг турніру при 44 учасників дорівнював 2179 пункти, а це, погодьтесь, доволі непогано.

На дорослому турнірі йшла запекла напружена боротьба, лідери змінювались з кожним туром, не бралися до уваги високі рейтинги і звання, молодь била досвідчених бійців та деякі ветерани знімали скальпи з титулованих гостей. Після останнього туру на вершині турнірної таблиці опинилися Е. Шарапов та О. Носенко, які розділили 1-2 місце, набравши по 7 очок. На 3-4 місцях опинилися брати Вовки Андрій та Юра, які перегризли майже всю верхівку турнірної таблиці, однак під кінець наткнулись на камінь. Хочеться відмітити доволі непоганий виступ (5 місце) мг В. Маланюка, котрий, незважаючи на негаразди, й далі показує високий клас гри. Ми з Олегом опинилися за бортом призерів.

Бліц-турнір дуже цікавий для любителів шахів, оскільки він не дає змоги чітко передбачити результат партій. Мені він нагадує російську рулетку. Сенсацією виявився вже перший тур, де місцевий абориген за 3 хвилини розбив нашого земляка Вовка Юру. Андрій захопив лідерські позиції й до кінця турніру не вилазив з першої дошки, набравши 9 з 11. Старшому Вовку довелося добряче попітніти аби наздогнати брата, тож Фортуна посміхнулась йому і він вийшов на другу сходинку п’єдесталу, обійшовши за коефіцієнтом В. Охотніка.

Для наших організаторів на замітку хороша формула успішного турніру

щоб зробити сильний турнір потрібно:

1) забезпечити не малий призовий фонд;
2) комфортабельні номери для проживання;
3) Організувати якісне харчування за помірними цінами

Не так багато і навіть за кордон їхати не треба, а склад буде сильний!

Деякі фотографії пам’яток міста

Річка Уж

Архітектурна спадщина Ужгорода

сучасні будівлі

В Ужгороді є конфесії майже всіх вірувань

Ужгородський замок (макет)

фортифіковані стіни

замок

Оборонні мури фортеці

Три богатиря

Місце де ми жили й де проходив турнір

ТОК “Світанок”

Робота кипить

Олег матує

Концентрація за дошкою

Я в страшенному цейтноті

Лідери – Різноколір – Нічия

Як фенікс з попелу відродився Маланюк

Всі результати турнірів

Рапід

Бліц

Навіть вокзал виглядає дуже красиво

(автор Антон Ромашов)